темнувато
ТЕМНУВА́ТО.
Присл. до темнува́тий.
Серед ясного дня в церкві було темнувато (І. Нечуй-Левицький);
Тут [у лісі] було затишно, темнувато (М. Чабанівський);
Він став і зовсім упритул, бо в кутку було таки темнувато, а етюд не відзначався розміром і виразністю, автор мовби навмисне змазав усе, як у модерній фотографії, щоб не всяк і розібрав, що воно там і як замальовано (П. Загребельний);
В хаті темнувато, і ми не зразу роздивилися, що там робиться (В. Нестайко);
Вечоріло. В хатинці було холодно, вогко й темнувато (В. Винниченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- темнувато — темнува́то прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- темнувато — Потемно, пітьма Словник чужослів Павло Штепа
- темнувато — Присл. до темнуватий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- темнувато — Темнува́то, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- темнувато — ТЕМНУВА́ТО. Присл. до темнува́тий. Серед ясного дня в церкві було темнувато (Н.-Лев., III, 1956, 23); Тут [у лісі] було затишно, темнувато (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 187). Словник української мови в 11 томах