тендітно

ТЕНДІ́ТНО.

Присл. до тенді́тний.

В його чорній замашній руці тендітно тремтить червона веснянкувата гілочка, густо усіяна цвітом (М. Стельмах);

Ах, як легіт засміявсь і бузково, і тендітно, коли дзвінко біля серця на пляшках хтось вибивав (М. Хвильовий);

Серединою вулиці, підскакуючи на вибоїнах, мчали санки, покрикували візники, тендітно дзвеніли дрібні дзвіночки на упряжі (Ю. Збанацький);

Раптом, в момент, коли одна з машин, обминаючи підбитий вранці бронетранспортер, повернулася на мить до насипу боком, – вдарила перша бронебійка. Постріл її, порівняно з потужним важким гаркотом танків, пролунав блідо, тонко, майже тендітно (О. Гончар);

Археологи спершу обережно копали, потім розгрібали землю руками, а тоді, намацавши щось, зовсім уже тендітно розчищали спеціальними щіточками... (В. Нестайко).