теоретик

ТЕОРЕ́ТИК, а, ч.

1. Той, хто розробляє теоретичні питання певної галузі знань.

Мама помиляється, єсть і там [у Швейцарії] лікарі не гірші віденських, і теоретики і практики (Леся Українка);

У XVIII ст. український шкільний театр висуває такого видатного теоретика й практика драматургії, як Феофан Прокопович (з наук. літ.);

Києво-Могилянські теоретики поезії і красномовства були й визначними письменниками (з наук. літ.).

2. розм. Про людину, що любить абстрактно розмірковувати, теоретизувати.

Олекса не мав іще діла з теоретиками, які дуже радикально рішають питання на папері або на словах і безнадійно лякаються, коли діло доходить до чину [виконання] (Г. Хоткевич);

– Ти його просто мало знаєш, – заперечив Сагайда. – Він лише на вигляд теоретик .. А що любить на кожному кроці світові проблеми вирішувати, то це вже в людини такий характер (О. Гончар).