тепер

ТЕПЕ́Р, присл.

1. У даний час, у момент висловлювання; зараз.

Як тепер його бачу: у синій юпці, тяжинових широких штанях, каламайковим поясом пузо підперезане, а зверх китаєва черкеска (Г. Квітка-Основ'яненко);

Як умирав, покликав дочку та й каже: – Доню моя мила..! послухайся мене хоч тепер, не пнися в пани, не гордуй своїм родом (Марко Вовчок);

От уже правда, що “зелена” Буковина, а надто тепер. Тут уже весна справжня (Леся Українка);

Так же буде поле, як тепер, синіти, і хмарки [будуть] летіти в невідомий час (В. Сосюра);

// у сполуч. з підсил. частк. саме, аж і т. ін. Якраз у цей час, у даний момент.

Саме тепер друкує у Києві (Видавнича спілка) шосту книжку моїх оповідань, куди ввійде те, що написане в останні часи (М. Коцюбинський);

Дорошенко аж тепер згадав про цигарку, що м'яв у пучці, – запалив жадібно (А. Головко);

// З моменту, коли відбулась якась дія, подія тощо; з цього часу, з цієї пори.

Отак і зостався Сіренький сам. Звалилася тепер на нього вся й важка й легка робота (Г. Хоткевич);

– Товариші, сьогодні повітком затвердив наш розподіл. Тепер ви за всіма законами справжні господарі землі (М. Стельмах);

// Поки що.

– Та й виясни ж такому молдуванові, темному, неосвіченому, що філоксера, той страшний шкідник винограду, може з часом знищити всі виноградники, хоч тепер не видко ще руйнуючої сили того маленького, а сильного ворога! (М. Коцюбинський);

// Уживається при зіставленні з тим, що минуло, що було раніше.

Сама хата, колись висока, тепер понижчала-присіла (Панас Мирний);

Був він колись молодим, сидів при місяці під калиною в парі .. А тепер ось закинутий долею за тридев'ять земель від рідного краю... (О. Гончар).

2. У сучасний мовцеві період; у наш час.

Чого тепер не роблять люди! (Л. Глібов);

– Ти хотів би жити тут не тепер? За княгині Ольги, при Ярославі, при Хмельницькому? Або через сто років? – Тепер (О. Довженко);

Тепер наука реально відчула атом, показала його будову, шляхи його руйнування й перетворення одних атомів в інші (з наук.-попул. літ.).

3. Уживається в знач. спол. слова при переході до дальшого викладу, опису подій, до нової теми в розмові тощо; після цього, далі.

Жінки покійника обмили. Нове обрання [вбрання] наложили .. Тепер би треба описати Евандра батьківську печаль (І. Котляревський);

Молодий пасажир тепер у свою чергу оглянув старого (П. Панч);

Оксен на хвильку замовк, одвернувся до вікна, – щоб стаєнь, корівників, свинарників не палили .. Тепер ще. Кидаю я тут свою сім'ю... (Григорій Тютюнник);

// На цей раз.

Вдруге розлучаючися з товаришами, тепер уже щоб іти в тил, Шовкун знову підійшов до Брянського (О. Гончар).

◇ (1) Ні тепе́р ні в четве́р – ніколи, за жодних умов і обставин.

– А Марійку ти собі, парубче, вибий із голови. Я її з тобою не звінчаю ні тепер ні в четвер (А. Крушельницький);

(2) Три мішки́ греча́ної во́вни, та всі три тепе́р непо́вні (д) див. мішо́к;

Хворо́би тепе́р зро́биш (пі́деш) див. зроби́ти;

(3) [Як (коли́, хоч)] не тепе́р, то (а) в четве́р – неодмінно (про те, що обов'язково відбудеться, здійсниться).

[Боб:] А ти чого витрішки продаєш?.. Той твій кривий тут ще ввечері не об'являвся? [Анна:] Ні. [Боб:] Не тепер, то в четвер ребра йому поламаю. Так і скажи (Я. Галан);

Семен згадує, що на мандрівку в столицю потрібні гроші, а в нього поки що самі .. довги [борги], але згодом заспокоюється: байдуже! Як не тепер, то в четвер, аби діп'яти свого (М. Коцюбинський);

[Зінька:] Не зволікайся краще, а кажи прямо: Зінько, ти мені обридла! .. Думаєш, що я й досі не догадуюся? Бачу вже я добре, що коли не тепер, то в четвер! (М. Кропивницький);

– Хоч – як там кажуть – не тепер, а в четвер, хоч через год [рік], тільки вже не пройде тобі даром (Г. Квітка-Основ'яненко);

Чи тепе́р чи в четве́р.

Не такий вони народ, щоби можна з ними вдатися по-добру [по-доброму]!.. А се вони би чи тепер чи в четвер таки зробили (І. Франко);

– Я не знаю, чи так тебе любить Роман, але знаю: чи тепер чи в четвер він злиднями зав'яже твоє життя (М. Стельмах).