тербій
ТЕ́РБІЙ, ю, ч., хім.
Хімічний елемент; блискучий метал, який використовується для виготовлення скла, лаків, фарб тощо.
Тербій, як і магній, стронцій, ітрій та ін. походить від назви населеного пункту (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- тербій — те́рбій іменник чоловічого роду хімічний елемент Орфографічний словник української мови
- тербій — те́рбій хімічний елемент, символ Tb, ат. н. 65: блискучий метал, належить до лантаноїдів. Застосовують у різних сплавах, люмінофорах, для виготовлення скла, лаків, фарб тощо. Від назви селища Ітербю у Швеції, де його вперше знайдено. Словник іншомовних слів Мельничука
- тербій — -ю, ч. Tb. Хімічний елемент, проста речовина якого – сріблястий рідкісноземельний метал – компонент магнітних стопів. Його сполуки – активатори люмінофорів зеленого свічення у кольоровому телебаченні. Великий тлумачний словник сучасної мови
- тербій — Tb, хіміч. елемент з атомним числом 65; сріблясто-білий, хіміч. активний метал; компонент магнітних, опто- і мікроелектронних матеріалів; відкритий 1843 Мозандером. Універсальний словник-енциклопедія