терка

ТЕ́РКА, и, ж.

1. Сільськогосподарська машина для вилущування насіння з головок конюшини, льону тощо.

Для повного виділення насіння пижину [вид бобової трави] треба пропускати через терки або повторно обмолочувати (з наук. літ.).

2. Мулярський інструмент – дощечка з ручкою для розгладжування штукатурки.

Для затирання лицювального шару штукатурки використовують дерев'яні терки (з наук. літ.).

3. біол. Гострі, тверді зубчики на язику деяких видів молюсків, якими вони захоплюють і подрібнюють їжу.

Рот виноградного слимака міститься під першою парою щупалець. У роті є язик, вкритий кількома рядами гострих, твердих зубчиків, які утворюють терку (з навч. літ.).