тернина

ТЕРНИ́НА, и, ж.

1. Те саме, що те́рен 1, 3.

Тернина грушок не родить (Номис);

Сумує тернина і, немов слізьми, осипає засмучену пару своїм білим цвітом (С. Васильченко);

Застава була обгороджена невисокою цегляною стіною, перед якою росла низькоросла жовта акація та колюча тернина (Ю. Збанацький);

* У порівн. Якесь глухе почуттє [почуття], що блуджу, що не бачу виходу перед собою, .. мучило і боліло мене ненастанно, мов тернина, встромлена в ногу (І. Франко);

// Гілка цієї рослини.

По три пучки тернини .. У руку набирали [турки] .. По тричі в однім місці бідного невольника затинали, Кров християнськую неповинно проливали (з думи).

2. перен., нар.-поет. Про відчуття болю, страждання, прикрості, образи.

Я марила весь час про вороття хвилину Серед чужого, іншого життя, І завжди першую колючую тернину Приносила хвилина вороття (Леся Українка);

З життям усякі болі нерозлучні, і кожного в п'яту своя тернина коле (Уляна Кравченко).

3. Одна, окрема ягідка цієї рослини.

* Образно. В прощілину на чужинця дивилися дві чорні тернини .. очей (Олесь Досвітній);

* У порівн. Галя мала густу, темну косу, чорні, як дві тернини, очі з довгими стрілчатими віями (С. Васильченко).