тернути

ТЕРНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого – що, без прям. дод.

1. Однокр. до те́рти.

Комар йому на лобі сів, Лев лапою тернув по пиці, Бо вже були такі дурниці (Л. Глібов);

Василь пішов до умивальника, бризнув собі в обличчя води, тернув щіточкою по зубах (П. Загребельний);

– Ідіть, я дожену, треба ще тютюну тернути в кисет (А. Головко).

2. перен., фам. Швидко, з апетитом з'їсти.

– Так би нам хотілось тернуть борщу або чогось тривного! (І. Нечуй-Левицький);

З хазяйкою така умова: хата, снідання, обід, а лишки – на вечерю. Але сьогодні якраз і тернули хлопці за обідом, аж об дно ложками пошкрябали (А. Головко).

(1) Терну́ти сірни́к (сірника́, сірничо́к) – провести сірником по вкритій сіркою поверхні, щоб запалити його.

Лукина .. тернула сірничок і запалила солому (І. Нечуй-Левицький);

Тернула сірника, спалахнув синій вогник. Незабаром примус зашипів (О. Донченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

тернути

Значення в інших словниках