терпкість

ТЕ́РПКІСТЬ, кості, ж.

1. Якість за знач. терпки́й 1.

Плоди [сибірської яблуні] .. через надмірну терпкість майже непридатні для споживання (з наук. літ.);

// Терпкий смак, запах чого-небудь.

Терпкістю живиці, солодкою гіркістю верболозу сповнилося повітря (В. Козаченко);

Кіхана відчув за своєю спиною легкий рух. Ліза підійшла і почала мовчки дивитися на вулицю. Рука її тихо лягла йому на плече .. Дивний екстаз коливався в кімнаті. Не збагнути нікому ані вітровинних [вітряних] терпкостей весни, ані народжування вібруючого голосу (Ю. Яновський).

2. перен. Відчуття болю, гіркоти й т. ін.

Кленучи когось, наче одурівши, бігала Олена. – Ти чого так зарання почала? – хотів гримнути на дружину й вражено осікся, .. по плечах поповзла холодна терпкість (М. Стельмах);

[Никифор] Бичок до терпкості в грудях заздрив тому незнайомому спритникові, що вилупився розумнішим та відважнішим од нього (Є. Гуцало).