1. Словник української мови у 20 томах

тик

ТИК¹, у, ч.

Нервове захворювання, що проявляється в мимовільних смиканнях м'язів обличчя, шиї, рук і т. ін.

Тиком засмикалась щока у Щупака (А. Головко);

Крулікевич замовк, але нервовий тик довго смикав його тонкі губи (З. Тулуб).

ТИК², у, ч.

Цупка бавовняна або льняна тканина (звичайно смугаста), що вживається для оббивання матраців, виготовлення чохлів і т. ін.

ТИК³, а, ч.

Велике дерево родини вербенових з міцною деревиною, що дико росте в лісовій смузі Індії й на острові Яві.

ТИК⁴, виг.

Уживається як присудок за знач. ти́катися¹ 2 й ти́кнутися 2.

◇ (1) Тик та мик – то в один, то в інший бік; туди-сюди.

Дивується дід та під піч – тик та мик – І справді немає ціпочка. Зник (І. Нехода).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тик — тик 1 іменник чоловічого роду хвороба; симптом цієї хвороби тик 2 іменник чоловічого роду тканина тик 3 іменник чоловічого роду одне дерево тик 4 іменник чоловічого роду деревина тик 5 вигук незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. тик — ТИК – ТІК Тик1, -у. Нервове захворювання. Обличчя у нього здригається нервовим тиком (З.Тулуб). Тик2, -у. Цупка бавовняна або льняна тканина. Тик3, -а. Дерево родини вербенових. Тік, току. Місце для молотьби, очищування й просушування зерна. Літературне слововживання
  3. тик — I (франц. tic) мимовільні одноманітні скорочення певних м’язів або груп м’язів (частіше обличчя). II (англ. teak, від португ. teca, з малайського tekka) рід багаторічних деревних рослин родини вербенових. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. тик — А, ч. Палець. Тик свій забери від мене! Нема чого своїми корявками до мене лізти. Словник сучасного українського сленгу
  5. тик — I -у, ч. Нервове захворювання, що проявляється в мимовільних смиканнях м'язів обличчя, шиї, рук і т. ін. II -у, ч. Цупка бавовняна або льняна тканина (звичайно смугаста), що вживається для оббивання матраців, виготовлення чохлів і т. ін. III -а... Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. тик — Вічнозелене дерево родини вербенових, вис. до 40 м; росте у тропічних лісах Малайського архіпелагу та Індії; важка коричнева деревина (тик) використовується у суднобудуванні та для виготовлення меблів. Універсальний словник-енциклопедія
  7. тик — СУДО́МА (мимовільне скорочення м'язів усього тіла чи його частин, обличчя від болю, холоду, при деяких захворюваннях і т. ін.), СУ́ДОРОГА (СУ́ДОРГА рідше), КОНВУ́ЛЬСІЯ, КО́РЧІ мн. (перев. усього тіла); ТИК, СІ́ПАВКА розм. Словник синонімів української мови
  8. тик — ТИК¹, у, ч. Нервове захворювання, що проявляється в мимовільних смиканнях м’язів обличчя, шиї, рук і т. ін. Тиком засмикалась щока у Щупака (Головко, II, 1957, 625); Крулікевич замовк, але нервовий тик довго смикав його тонкі губи (Тулуб, В степу.. Словник української мови в 11 томах
  9. тик — Тик! меж. для выраженія одного тычка или момента тыканія. тик-мик, — не знає де дітись. И туда, и сюда бросится, — не знаетъ, куда дѣться. Словник української мови Грінченка