тинятися

ТИНЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., розм.

1. Ходити сюди-туди без певної мети й напрямку; бродити, блукати де-небудь.

Чіпка сидів на триніжку. Порох тинявся з кутка в куток. Обидва мовчали (Панас Мирний);

Бідолашне се чадо мов не при собі по його подвір'ю тиняється. То сюди Настусенька прийде, то знов туди метнеться (Ганна Барвінок);

// Довгий час ходити, бродити, перебувати де-небудь.

Двері рипнули і в хату увійшов тихо Микита. – І де хоч ти там тиняєшся? – зразу повернулася до його Настя, – не бачиш, що тут таке чиниться? (С. Васильченко);

Це був відомий і досвідчений прокуратор і крючкодер, який вже років з тридцять тинявся по судах (З. Тулуб);

// Ходити, їздити куди-небудь без особливого бажання або результату.

Погінщики, брудні і сердиті, в мокрих брезентових плащах, .. тинялися від хати до хати з погнутими відрами і міняли молоко на корм худобі (Григорій Тютюнник);

// Блукати без догляду (про тварин).

В Морозовій квартирі завжди тинялося більше десятка різноманітних, зажерливих, крикливих котів (В. Собко).

2. Переходити, переїздити з одного місця в інше; провадити мандрівний спосіб життя.

[Микола:] Та що ж ти за чоловік? [Петро:] Як бачиш: бурлака на світі; тиняюсь од села до села (І. Котляревський);

Вже мало не рік тинявся Селім перськими пустелями і горами і марно благав, щоб відпустили його до Каффи (З. Тулуб);

// Вештатися, блукати по світу, не маючи власної хати й засобів для існування.

Роззуте, голе та слабе Тиняється хлоп'я. – Що з дому вигнало тебе? – Звернувсь до його [нього] я (П. Грабовський);

– А що ж, Мотре, – каже її мати, – іди [заміж]! Хоч хата своя буде, хоч не тинятимешся на старість, як от я, стара... (Панас Мирний);

Прекрасний новеліст і сатирик Лесь Мартович тинявся все життя обірваний і напівголодний (П. Козланюк).

3. Ідучи, хитатися, похитуватися (від утоми, хвороби тощо).

Другий же брат Пандаром звався І вищий од верстви здавався, Та в'ялий, мов верблюд, тинявсь (І. Котляревський);

Хлопець ледве сунеться, тиняється, але ми вже й не кажемо йому нічого – аби йшов. – Очі, – каже, – злипаються... (Г. Хоткевич).

Із кутка́ в куто́к (із кута́ в кут) ходи́ти (тиня́тися і т. ін.) див. ходи́ти.

◇ (1) Тиня́тися з кутка́ в куто́к – не бути зайнятим; байдикувати.

Чіпка сидів на триніжку. Порох тинявся з кутка в куток. Обидва мовчали (Панас Мирний);

Була [Христина] сама в хаті – чи сиділа, чи напівлежала, чи тинялася з кутка в куток, бо ніяка робота не бралась її рук (Є. Гуцало);

(2) Тиня́тися по (в) на́ймах – служити в наймах, ходити на заробітки.

Їм усім здавалось, що вони не жили, а тільки животіли на чужині, тиняючись в наймах по усяких місцях (І. Нечуй-Левицький);

Марія, обливаючись слізьми, оповідала йому про свій сором несвітський, про те, як вона з дитиною малою, боячись вернутись додому, тинялась по наймах (М. Коцюбинський);

(3) Тиня́тися попідти́нню під (по́під) ти́ном (тина́ми) – бути без притулку, жебракувати.

Пішла тинятись попідтинню, Аж поки, поки не дійшла Аж до Голгофи (Т. Шевченко);

– А все, кажу, шкода дівки. Пропаде ні за цапову душу! Почне тинятися попід тинами, на ногах зогниє! (Панас Мирний);

[Єгер:] Вони [багатії] заберуть все до останку. [Анзорге:] Нехай мене на цвинтар занесуть, аніж я маю старощами тинятися попідтинню (Леся Українка);

[Кіндрат Антонович:] Терпів я, терпів, бо невмоготу вже було тинятися попідтинню (М. Кропивницький);

(4) Тиня́тися попідти́нню (по́під тина́ми) – не мати власного житла, притулку; жебракувати.

Пішла тинятись попідтинню, Аж поки, поки не дійшла Аж до Голгофи (Т. Шевченко);

– А все, кажу, шкода дівки. Пропаде ні за цапову душу! Почне тинятися попід тинами, на ногах зогниє (Панас Мирний);

(5) Тиня́тися по сві́ту – постійно змінювати місце проживання, перебування, не маючи притулку.

Самому остогидло вже бурлакувати й тинятися по світу (І. Нечуй-Левицький);

– Я сам, тиняючись по світу, служив там і все добре знаю. Коли б не своя хата та не громаді послуга – пішов би й тепер служити (Панас Мирний);

Про бажання оспівати просту людину наших днів говорить і вірш [М. Рильського] про дядюшку Тодося, що колись тинявся по світу, шукаючи долі і щастя (С. Крижанівський);

(6) Тиня́тися по товариша́х (сусі́дах і т. ін.) – шукати притулку в товаришів, сусідів і т. ін.

Якийсь час я жив на кредит у наборщика [друкаря] пок. Данилюка, тинявся по товаришах (І. Франко);

Три ночі мусив тиняться по сусідах. Добре, що лікар нагодився та розтлумачив їй, що це таки я, а не сатана (Яків Баш);

(7) Тиня́тися по чужи́х хата́х – жити в чужих людей.

– Через сіни у їх зайва хата... Чого Параска буде по чужих хатах тинятися? Тут, дома, їй і покійніше, і безпечніше (Панас Мирний);

– Хіба я не знаю, що й Ви бідуєте, тиняючись по чужих хатах (М. Коцюбинський);

(8) Тиня́тися по шинка́х (по корчма́х, з ши́нку до ши́нку, з корчми́ в корчму́) – пиячити.

– Він і з людьми не знається, все б по шинках тинявся! (Панас Мирний);

– І чоловік він добрий, богобоящий, не гордий; часом вряди-годи вип'є з нами по чарці, але не п'янствує, не тиняється по корчмах (І. Нечуй-Левицький);

От так жила я літ двадцять. І не жила, а хилялась, Із коршми [корчми] в коршму тинялась (І. Франко).