тире
ТИРЕ́, невідм., с.
1. Розділовий знак, що має форму прямої горизонтальної риски (-).
Мотивування чи попередження може передаватися на письмі замість двокрапки також і знаком тире (з навч. літ.).
2. Знак такої форми в азбуці Морзе, а також звуковий сигнал, що відповідає цьому знакові.
– Разом з твоєю телеграмою листа ось одержала .. Чудасія – не лист: одні крапки та тире! – Азбукою Морзе? – догадався брат. – Це здорово (О. Гончар);
З цілим світом говорить рука худорлява радистки іскрометним ключем своїм: цятка-тире, цятка-цятка-тире (М. Бажан).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- тире — тире́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- тире — Протинка, риска Словник чужослів Павло Штепа
- тире — невідм., с. 1》 Розділовий знак, що має форму прямої горизонтальної риски ( — ). 2》 Знак такої форми в азбуці Морзе, а також звуковий сигнал, що відповідає цьому знакові. Великий тлумачний словник сучасної мови
- тире — ТИРЕ́, невідм., с. 1. Розділовий знак, що має форму прямої горизонтальної риски (-). Мотивування чи попередження може передаватися на письмі замість двокрапки також і знаком тире (Худ. чит.., 1955, 117). Словник української мови в 11 томах