тирлич
ТИРЛИ́Ч, ТЕРЛИ́Ч, у́, ч.
Одно- й багаторічна трав'яниста чи напівкущова рослина з яскраво-синіми або жовтими квітками, яка росте переважно на високогірних луках.
Багатая доля, – Веселая воля, Одна стежечку топтала, Друга тирлич розсипала, Куди вона йшла (Л. Глібов);
Бабуся достала з-за пазухи зілля: любистку, материнки, чорнобривцю, цвіту папороті, терличу (Г. Квітка-Основ'яненко);
Вона знайомила його з деревами, з кущами, як зі своїми меншими братами. – Тирлич хрещатий. Заяча крівця, – красиво? (Ю. Мушкетик);
Коли була вже мова про лікувальне зілля, то треба було і терлич згадати (Ірина Вільде).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- тирлич — тирли́ч іменник чоловічого роду рослина Орфографічний словник української мови
- тирлич — У, ч., бот. Одно- й багаторічна трав'яниста чи напівкущова рослина з яскраво-синіми або жовтими квітками, яка росте переважно на високогірних луках. На узбережжі німоти з пораннього тирличу наводжу спалені мости — зову, стенаю, кличу. (П-2:119). Словник поетичної мови Василя Стуса
- тирлич — терлич, -у, ч. Одно й багаторічна трав'яниста чи напівкущова рослина з яскраво-синіми або жовтими квітками, яка росте перев. на високогірних луках. Великий тлумачний словник сучасної мови
- тирлич — Трав'яниста гірська рослина; поширена головним чином в зоні помірного клімату пн. півкулі та в Андах; бл. 500 видів; листки великі, яйцеподібні; квітки сині або жовті; в Україні рідкісна рослина, потребує охорони. Універсальний словник-енциклопедія
- тирлич — ТИРЛИ́Ч, ТЕРЛИ́Ч, у́, ч. (Gentiana L.). Одно— й багаторічна трав’яниста чи напівкущова рослина з яскраво-синіми або жовтими квітками, яка росте переважно на високогірних луках. Словник української мови в 11 томах
- тирлич — Тирлич, -чу м. = терлич. Коли б не тирлич, був би я твій панич. Ном. Словник української мови Грінченка