1. Словник поетичної мови Василя Стуса

тирлич

У, ч., бот. Одно- й багаторічна трав'яниста чи напівкущова рослина з яскраво-синіми або жовтими квітками, яка росте переважно на високогірних луках.

На узбережжі німоти з пораннього тирличу

наводжу спалені мости — зову, стенаю, кличу. (П-2:119).

Джерело: Словник поетичної мови Василя Стуса на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тирлич — тирли́ч іменник чоловічого роду рослина Орфографічний словник української мови
  2. тирлич — ТИРЛИ́Ч, ТЕРЛИ́Ч, у́, ч. Одно- й багаторічна трав'яниста чи напівкущова рослина з яскраво-синіми або жовтими квітками, яка росте переважно на високогірних луках. Словник української мови у 20 томах
  3. тирлич — терлич, -у, ч. Одно й багаторічна трав'яниста чи напівкущова рослина з яскраво-синіми або жовтими квітками, яка росте перев. на високогірних луках. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. тирлич — Трав'яниста гірська рослина; поширена головним чином в зоні помірного клімату пн. півкулі та в Андах; бл. 500 видів; листки великі, яйцеподібні; квітки сині або жовті; в Україні рідкісна рослина, потребує охорони. Універсальний словник-енциклопедія
  5. тирлич — ТИРЛИ́Ч, ТЕРЛИ́Ч, у́, ч. (Gentiana L.). Одно— й багаторічна трав’яниста чи напівкущова рослина з яскраво-синіми або жовтими квітками, яка росте переважно на високогірних луках. Словник української мови в 11 томах
  6. тирлич — Тирлич, -чу м. = терлич. Коли б не тирлич, був би я твій панич. Ном. Словник української мови Грінченка