тирло

А, с. 1. Місце для відпочинку худоби, найчастіше біля водопою. 2. Лігво, кубло звірів. // перен. Місце зосередження, притулку злочинців. 3. заст. Місце тимчасового поселення.

Європи тирло, душ аутодафе,

лабораторіє безсердних думань,

отаро безголова, чи не ти,

о вітчино моя, за муку стала

уярмленим синам? (П-2:291).

Джерело: Словник поетичної мови Василя Стуса на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

Тирло — Ти́рло іменник середнього роду населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
тирло — див. барліг Словник синонімів Вусика
тирло — ТИ́РЛО, а, с. 1. Місце для відпочинку худоби, найчастіше біля водопою. [Семен:] Як був ще за підпасича біля панського ялівника, то як приженем було ялівник на тирло, то я як улізу в ставок та плаваю аж до полудня... (М. Словник української мови у 20 томах
тирло — -а, с. 1》 Місце для відпочинку худоби, найчастіше біля водопою. || Вибите, витолочене ким-небудь місце. 2》 Лігво, кубло звірів. || перен., розм. Місце зосередження, притулок антигромадських або злочинних елементів. Великий тлумачний словник сучасної мови
тирло — ЛІ́ГВО (заглиблення або інше місце в землі, де живе тварина), ЛІ́ГВИЩЕ, ТИ́РЛО, ЛЕГО́ВИЩЕ діал.; КУБЛО́ (також заглиблення для плазунів); КУ́БЛИЩЕ, БАРЛІ́Г, БАРЛО́ГА, ГАЙНО́ розм., ГА́ВРА діал., МА́ТОЧНИК діал. (лігво ведмедя); ВОВКІВНЯ́ (вовче лігво). Словник синонімів української мови
тирло — Ти́рло, -ла, -лу; ти́рла, ти́рлів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
тирло — ТИ́РЛО, а, с. 1. Місце для відпочинку худоби, найчастіше біля водопою. [Семен:] Як був ще за підпасича біля панського ялівника, то як приженем було ялівник на тирло, то я як улізу в ставок та плаваю аж до полудня… (Кроп. Словник української мови в 11 томах
тирло — Тирло, -ла с. 1) Мѣсто отдохновенія скота у водопоя въ обѣденное время. Кобел. у., Радом. у. Чуб. VII. 577. О. 1862. V. Кух. 39. Сонечко геть підніметься, і отара сама стане рушать з тирла. О. 1862. V. Кух. 32. 2) Логовище, притонъ звѣря. Словник української мови Грінченка