1. Словник синонімів української мови

тирло

ЛІ́ГВО (заглиблення або інше місце в землі, де живе тварина), ЛІ́ГВИЩЕ, ТИ́РЛО, ЛЕГО́ВИЩЕ діал.; КУБЛО́ (також заглиблення для плазунів); КУ́БЛИЩЕ, БАРЛІ́Г, БАРЛО́ГА, ГАЙНО́ розм., ГА́ВРА діал., МА́ТОЧНИК діал. (лігво ведмедя); ВОВКІВНЯ́ (вовче лігво). Не можна, ясна річ, залишати в спокої вовчі лігва і самих вовків, цих ворогів нашого господарства... (Остап Вишня); Потім гукнув Жайсака, щоб він показав Шевченкові і його товаришеві місця вовчих лігвищ (З. Тулуб); Отут саме вовче тирло (Словник Б. Грінченка); Нараз тут перед ними щось зашелестіло, — мабуть, звір якийсь підкинувся, виполошений із свого леговища (І. Франко); Гади збиралися на зиму в спільне кубло! (О. Донченко); На віддалі тридцяти кроків піднявся з барлога величезний ведмідь (В. Гжицький); З диких ломів, з гайна, встає на задні лаби ведмідь (М. Коцюбинський); Знов загриміли ще з більшою силою жуброві роги, розносячи тривогу в сумрачні медведячі гаври (І. Франко); — Тату, там у вовчім яру у вовківні двоє коней збахтажено (Марко Вовчок).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Тирло — Ти́рло іменник середнього роду населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
  2. тирло — див. барліг Словник синонімів Вусика
  3. тирло — А, с. 1. Місце для відпочинку худоби, найчастіше біля водопою. 2. Лігво, кубло звірів. // перен. Місце зосередження, притулку злочинців. 3. заст. Місце тимчасового поселення. Словник поетичної мови Василя Стуса
  4. тирло — ТИ́РЛО, а, с. 1. Місце для відпочинку худоби, найчастіше біля водопою. [Семен:] Як був ще за підпасича біля панського ялівника, то як приженем було ялівник на тирло, то я як улізу в ставок та плаваю аж до полудня... (М. Словник української мови у 20 томах
  5. тирло — -а, с. 1》 Місце для відпочинку худоби, найчастіше біля водопою. || Вибите, витолочене ким-небудь місце. 2》 Лігво, кубло звірів. || перен., розм. Місце зосередження, притулок антигромадських або злочинних елементів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. тирло — Ти́рло, -ла, -лу; ти́рла, ти́рлів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. тирло — ТИ́РЛО, а, с. 1. Місце для відпочинку худоби, найчастіше біля водопою. [Семен:] Як був ще за підпасича біля панського ялівника, то як приженем було ялівник на тирло, то я як улізу в ставок та плаваю аж до полудня… (Кроп. Словник української мови в 11 томах
  8. тирло — Тирло, -ла с. 1) Мѣсто отдохновенія скота у водопоя въ обѣденное время. Кобел. у., Радом. у. Чуб. VII. 577. О. 1862. V. Кух. 39. Сонечко геть підніметься, і отара сама стане рушать з тирла. О. 1862. V. Кух. 32. 2) Логовище, притонъ звѣря. Словник української мови Грінченка