тирса

I. ТИ́РСА (дрібні частинки деревини, що осипаються під час різання її пилкою), ТРИ́ННЯ розм., ТРИ́НА діал., ТРАЧИ́ННЯ діал. Завищала пила, вгризлася зубами в дерево, посипалась додолу тирса (Ю. Збанацький); Вони змітали трачиння.., вивозили його й висипували в пащі печей (О. Кобилянська).

КОВИЛА́ (трав'яниста степова рослина з вузькими листками), КОВИ́Л діал., КІ́ЙЛО діал.; ТИ́РСА (волосиста). Вперше відкривається тут Марисі флора степова, натрапиш тут навіть на кущик тирси-ковили, що про неї раніше Марися тільки читала (О. Гончар); Розмашним кроком рушив він цілиною, підминаючи шпичасті будяки, сіруватий полин і роздмуханий вітром білий димок ковилу (З. Тулуб); Брови в його чорніли, як п'явки: погляд був соколиний, а ус такий, що вітер маяв їм, як кійлом (Марко Вовчок); Ні шляху, ні стежки; В полі дико, пусто; З нечуйвітром тирса Забуяла густо (П. Куліш).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

тирса — ти́рса 1 іменник жіночого роду дрібні частинки деревини ти́рса 2 іменник жіночого роду ковила Орфографічний словник української мови
тирса — ТИРСА – ТИРС Тирса1. Дрібні частинки деревини, що осипаються під час різання її пилкою. Татусь іде під сарай і там починає пиляти дошки. Сиплеться на землю тепла тирса (А.Дімаров). Тирса2. Ковила волосиста. Літературне слововживання
тирса — (від пиляння) трачиння; (трава) ковила. Словник синонімів Караванського
тирса — див. залишок Словник синонімів Вусика
тирса — [тирса] -сие, д. і м. -с'і Орфоепічний словник української мови
тирса — ТИ́РСА¹, и, ж. Дрібні частинки деревини, що осипаються під час її пиляння. Бачила вона колись великі купи білої-білої тирси біля теслярів. Пиляли вони дерево, дзижчала пилка, і на землю сипався біленький порох (А. Словник української мови у 20 томах
тирса — (-и) ж.; нарк. Перемелені на м'ясорубці маківки — сировина для наркотиків. Словник жарґонної лексики української мови
тирса — I -и, ж. Дрібні частинки деревини, що осипаються під час різання її пилкою. II -и, ж. Трав'яниста степова рослина родини злакових з вузьким листям і квітками, зібраними в пухнасту волоть; ковила волосиста. || Насіння цієї рослини. Великий тлумачний словник сучасної мови
тирса — ти́рса си́плеться з кого. Хтось дуже старий. Із Степана уже тирса сиплеться (В. Дрозд). Фразеологічний словник української мови
тирса — Ти́рса, -си, -сі Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
тирса — ТИ́РСА¹, и, ж. Дрібні частинки деревини, що осипаються під час її пиляння. Бачила вона колись великі купи білої-білої тирси біля теслярів. Словник української мови в 11 томах
тирса — Тирса, -си ж. 1) Древесные опилки. Вас. 211. 2) раст. Ковыль, Stipa capillata L. Анн. 344. Жита похилились, де паслися ваші коні, де тирса шуміла. Шевч. Словник української мови Грінченка