1. Словник української мови в 11 томах

тирса

ТИ́РСА¹, и, ж. Дрібні частинки деревини, що осипаються під час її пиляння.

Бачила вона колись великі купи білої-білої тирси біля теслярів. Пиляли вони дерево, дзижчала пилка, і на землю сипався біленький порох (Хижняк, Тамара, 1959, 181);

У пивній стояло кілька мармурових столиків, підлогу густо посипано тирсою (Ю. Янов., І, 1958, 539).

ТИ́РСА², и, ж. (Stipa capillata L.). Трав’яниста степова рослина родини злакових з вузьким листям і квітками, зібраними в пухнасту волоть; ковила волосиста.

Нагинає [вітер] верби в гаї, А тирсу на полі (Шевч., І, 1963, 141);

А пісня.. розлягається по тих степах, де колись тирса шуміла (Н.-Лев., III, 1956, 315);

Де-не-де попадався під ноги безсмертник і стирчали біляві пухнасті вінички тирси, співучої степової трави, що від найлегшого подиху вітерця починає тонко бриніти, як жива (Гончар, III, 1959, 62);

Основу травостою становлять тут [у Хомутівському степу] злаки — типчак, тирса, або ковила волосиста (Наука.., 5, 1967, 9);

*У порівн. — Добре сказав Данило, — стиха зауважили старі, хитаючи сивими, як степова тирса, оселедцями (Тулуб, Людолови, І, 1957, 55);

// Насіння цієї рослини.

— Ой коли ж тебе, серденько, ждати? — Як стане на степу вітер повівати, Очерет та тирсу по степу розсипати (Чуб., V, 1874, 880).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тирса — ти́рса 1 іменник жіночого роду дрібні частинки деревини ти́рса 2 іменник жіночого роду ковила Орфографічний словник української мови
  2. тирса — ТИРСА – ТИРС Тирса1. Дрібні частинки деревини, що осипаються під час різання її пилкою. Татусь іде під сарай і там починає пиляти дошки. Сиплеться на землю тепла тирса (А.Дімаров). Тирса2. Ковила волосиста. Літературне слововживання
  3. тирса — (від пиляння) трачиння; (трава) ковила. Словник синонімів Караванського
  4. тирса — див. залишок Словник синонімів Вусика
  5. тирса — [тирса] -сие, д. і м. -с'і Орфоепічний словник української мови
  6. тирса — ТИ́РСА¹, и, ж. Дрібні частинки деревини, що осипаються під час її пиляння. Бачила вона колись великі купи білої-білої тирси біля теслярів. Пиляли вони дерево, дзижчала пилка, і на землю сипався біленький порох (А. Словник української мови у 20 томах
  7. тирса — (-и) ж.; нарк. Перемелені на м'ясорубці маківки — сировина для наркотиків. Словник жарґонної лексики української мови
  8. тирса — I -и, ж. Дрібні частинки деревини, що осипаються під час різання її пилкою. II -и, ж. Трав'яниста степова рослина родини злакових з вузьким листям і квітками, зібраними в пухнасту волоть; ковила волосиста. || Насіння цієї рослини. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. тирса — ти́рса си́плеться з кого. Хтось дуже старий. Із Степана уже тирса сиплеться (В. Дрозд). Фразеологічний словник української мови
  10. тирса — I. ТИ́РСА (дрібні частинки деревини, що осипаються під час різання її пилкою), ТРИ́ННЯ розм., ТРИ́НА діал., ТРАЧИ́ННЯ діал. Завищала пила, вгризлася зубами в дерево, посипалась додолу тирса (Ю. Збанацький); Вони змітали трачиння.. Словник синонімів української мови
  11. тирса — Ти́рса, -си, -сі Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. тирса — Тирса, -си ж. 1) Древесные опилки. Вас. 211. 2) раст. Ковыль, Stipa capillata L. Анн. 344. Жита похилились, де паслися ваші коні, де тирса шуміла. Шевч. Словник української мови Грінченка