1. Словник поетичної мови Василя Стуса

титла

И, ж. Надрядковий знак над скороченим словом або над буквою, вжитою в значенні цифри в древній та середньовічній писемності (грецькій, латинській, слов'янській).

Вам треба — я можу за вітром

Літерами загубитись між тител. (Кр:216);

і вірш твій вирвався без титла,

і дух твій вирвався з тенет. (П-1:39).

Джерело: Словник поетичної мови Василя Стуса на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. титла — Знак скорочення в церковнослов'янському письмі [XI] Словник з творів Івана Франка
  2. титла — ти́тла іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. титла — ТИ́ТЛА, и, ж. Те саме, що ти́тло. Прочитайте знову Тую славу. Та читайте Од слова до слова, Не минайте ані титли, Ніже тії коми, Все розберіть... (Т. Шевченко); * Образно. Словник української мови у 20 томах
  4. титла — -и, ж. Те саме, що титло. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. титла — до ти́тли й ко́ми. Цілком, повністю; до найменших дрібниць. Воістину чотири дні трудився (Тарас) в поті чола, і все заради того, щоб зрозуміли його до титли й коми не тільки рідні люди, а й ці пани (Василь Шевчук). Фразеологічний словник української мови
  6. титла — ТИ́ТЛА, и, ж. Те саме, що ти́тло. Прочитайте знову Тую славу. Та читайте Од слова до слова, Не минайте ані титли, Ніже тії коми, Все розберіть… (Шевч., I, 1963, 333); *Образно. Словник української мови в 11 томах