тихомудрий

А, -е, інд.-авт. Похідне від тихо і мудрий.

Колись припадком їх приб'є до бухти,

аби зажили спокою тамтого

колишнього, юначого блукання,

бо той бік — тихомудрий і благий. (ЧТ:134).