тихоплин

У, ч., інд.-авт. Ім. до тихоплинний, поет. – який тихо плине.

Земного болю брилу — підбився я на силу

разком сліпучих днин. Ти знаєш чий ти син?

Атож, запевне знаю. А душу проминаю —

і власну в тихоплин. (П-2:280).

Джерело: Словник поетичної мови Василя Стуса на Slovnyk.me