тихоплин
У, ч., інд.-авт. Ім. до тихоплинний, поет. – який тихо плине.
Земного болю брилу — підбився я на силу
разком сліпучих днин. Ти знаєш чий ти син?
Атож, запевне знаю. А душу проминаю —
і власну в тихоплин. (П-2:280).
Джерело:
Словник поетичної мови Василя Стуса
на Slovnyk.me