тирлувати
ТИРЛУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.
1. кого – що. Зупиняти, зганяти докупи стадо худоби для відпочинку, водопою тощо.
Незабаром почнеться і літня спека. В такі години не можна овець тирлувати на сонці. Їм важко у товстих шубах, вони втрачають вагу (з газ.);
* Образно. Вітер збирав хмаровиння, тирлуючи його, як вівчар отару (з газ.).
2. Відпочивати, збившись докупи (про худобу, звірів і т. ін.).
В долині, за турецькими могилами, попереду своєї тіні, тирлує отара (М. Стельмах);
Підставивши вітрові плечі, почали просихати горби, на лисих шпилях яких тирлували зайці (В. Логвиненко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- тирлувати — тирлува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- тирлувати — -ую, -уєш, недок. 1》 перех. Зупиняти, зганяти докупи стадо худоби для відпочинку, водопою тощо. 2》 неперех. Відпочивати, збившись докупи (про худобу, звірів і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- тирлувати — ТИРЛУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. перех. Зупиняти, зганяти докупи стадо худоби для відпочинку, водопою тощо. Незабаром почнеться і літня спека. В такі години не можна овець тирлувати на сонці. Їм важко у товстих шубах, вони втрачають вагу (Рад. Укр., 16. Словник української мови в 11 томах
- тирлувати — Тирлувати, -лую, -єш гл. Останавливать и сбивать въ кучу стадо. Сим. 20. Словник української мови Грінченка