тиснення

ТИ́СНЕННЯ, я, с.

1. Дія за знач. ти́снути 1–3 і ти́снутися 1.

[Орленко:] А от коли бувало [у шахті] порода насуне та загальне тиснення утвориться, ну тоді, дійсно... (І. Кочерга);

На біса йому здались оте неприємне тиснення у скронях і погані сни по ночах! (Ірина Вільде);

При обмацуванні кінцями пальців потиличної і задньої частини тім'яних кісток виникає відчування пергаменту або тонкого аркуша картону, що поступається тисненню пальців (з наук. літ.);

До нього [графа] тиснулись, але вживаючи тисячних стратегічних фортелів, щоб приховати це тиснення та заскакування (І. Франко).

2. фіз. Те саме, що тиск 2.

Раптом йому здалося, що вони [шахтарі] піднімаються вгору. “Не обдуриш, – подумав він, – я про це читав, це від зміни тиснення...” (Ю. Яновський);

Робота йшла, як ніколи. Тиснення повітря в молотках не зменшувалось проти норми й на одну атмосферу (Д. Ткач).

3. Видавлювання на шкірі, металі та інших матеріалах рельєфних зображень.

З Х ст. почав розвиватися спосіб тиснення срібла й золота на спеціальних штампах – матрицях (з наук. літ.);

Багатовікові традиції та досвід поколінь дозволили майстрам виробити багато способів художньої оздоби шкіряних виробів. Але найбільшого поширення серед населення набула техніка гарячого й холодного тиснення (з наук. літ.).

4. Рельєфне зображення, візерунок, одержані таким способом.

Він висмикує з купи книжок фоліант з тисненням “Вавілон” і хутко-хутко перегортає сторінки непевної давнини (Олесь Досвітній);

На її [шафи] полицях стояло лише одинадцять книжок у розкішних сап'янових оправах з золотим тисненням на корінцях (Ю. Смолич).