тиснути

ТИ́СНУТИ, ну, неш; мин. ч. тис, ла, ло і ти́снув, нула, ло; недок.

1. кого – що і на кого – що. Налягати, давити своєю вагою, масою; натискати.

Кожний предмет має свою вагу й тисне на предмети, що лежать під ним (з навч. літ.);

* У порівн. Важкі й похмурі Карпати ніби тиснули на озеро брилами холодного каміння (В. Кучер);

// Діяти силою пружності на що-небудь.

– Інша в нього хвороба. Забула назву .. На війні, каже, найбільше на цю хворобу хворіють. Кров якось у жилах тисне дуже (А. Головко);

// безос.

– А це правда, Петре, що і кров із шкіри виступає, так тебе тисне на тих швидкостях? – нарешті запитує він. – І що, буває, й непритомніє ваш брат? (О. Гончар);

// Натискувати, надавлювати на когось, щось.

За плугом, згорблений теж і спотілий, орач поступає, Тисне чепіги грудьми, істиком скибу труча (І. Франко);

Задні тиснули на передніх. Кожному хотілося бачити поле змагання (О. Десняк);

Просто не вірилося, що тварина сама стане тиснути мордою на клапан [автопоїлки], з-під якого б'є свіжа вода (К. Гордієнко).

2. кого, що. Здавлювати, стискати, обхопивши пальцями, рукою або руками.

Не раз обходила [Гінда] перекупок, що сидять із садовиною, та втягала в ніс приємний запах доспілих яблук, а крейцер так тиснула, що аж прилипав до руки (Н. Кобринська);

Юрині пальці аж терпнуть – так міцно тиснуть вони рушничний приклад (Ю. Смолич);

– Дихати вам дуже тяжко буде зі мною, – безжурно запевнив учитель. – Ого! – повеселів Мірошниченко. – Будете нас за горло тиснути, чи як? (М. Стельмах);

// Притискувати кого-, що-небудь до чогось.

Слухає Гриць Прутик тих дурниць і не раз аж кулаки з досади один до другого тисне, бо аж сверблять, таку охоту має трохи побавитися товстим черевом пана писаря (С. Ковалів);

До серця тисну з теплим болем я пальці радісні твої (В. Сосюра).

3. кого і без дод., перен. Несправедливо обмежувати когось у правах, діях, жорстоко пригнічувати, не давати вільно жити; гнобити.

– Князь не дав нам ніякої оборони, а бояри, що тисли нас в часи спокою, зрадили нас у потребі (І. Франко);

[Трохим:] Тепер проміж людьми шириться ремство. Чули ви, що подекуди коять з тими, що тиснуть людей?.. Краще б не накликать того лиха вам!.. (М. Кропивницький);

– Тепер уже нема тієї сваволі й мордобою. Зате тиснуть нелюди штрафами (П. Колесник);

// Примушувати когось діяти, чинити проти його волі.

– Майте на увазі, що грубо тиснути на хлопця, ламати його самолюбство не годиться (О. Донченко);

// Справляти негативний вплив на когось; тяжіти над кимось.

– На справжнього воїна найменше тисне та огидна сила, яка зветься пережитками капіталізму в свідомості людей (О. Гончар).

4. кого і без прям. дод. Примушувати відступати; тіснити.

Троянці сильно наступали І тиснули своїх врагів [ворогів]. Не раз Латинців проганяли До самих городських валів (І. Котляревський);

Козаки раптом гаряче кинулись у битву. Довго .. тиснули їх [жовнірів] до річки, бились завзято й таки одтиснули їх до самого берега (І. Нечуй-Левицький);

Під'їхали кінні жандарми і стали тиснути на юрбу (І. Муратов);

Вони триматимуться ще годину, добу, тиждень. Триматимуться, скільки буде потрібно. І скільки б не тиснув ворог – перелом станеться (В. Козаченко);

// перен. Затамовувати щось у собі, приглушувати.

Не доміркувався [Вовк] зради, А Микита на межі Аж у собі радість тисне (І. Франко).

5. що і без дод. Бути тісним, стискувати (про взуття, одяг).

Душно в шатному кунтуші, облямованому куницею. Тиснуть гостроносі чоботи останньої моди. Але Горленко повний пихи (З. Тулуб);

Сеспель поспішав до казарми. Сьогодні навіть стоптані черевики не тиснули пальці (Ю. Збанацький);

Тисла тісна кофточка. Вона стягла її з себе, розірвавши під рукавом (А. Головко).

6. кого – що і без прям. дод., перен. Спричиняти фізичні страждання, викликати важке, болісне почуття; гнітити, непокоїти когось.

Я кілька разів запитував її, благав, щоб відкрила мені свою душу, поділилася зо мною всім тим, що тисне й турбує її (І. Франко);

Страшний біль важким каменем тисне мені на голову, в ушах дзвенить щось і дзвякає, в скронях бухає кров... (П. Колесник);

А горе тисло, як обценьки, його і їх (В. Сосюра).

7. кого – що і без прям. дод., розм. Запихати, засовувати.

Свій своєму лиха не мислить: як побачить на сухому, то в болото тисне (Номис);

Став [Іван], два пальці в рота тисне Та як свисне ще й присвисне (Л. Первомайський).

(1) Ти́снути ру́ку (доло́ню) перев. кому – здавлювати, стискати чиюсь руку, вітаючись, прощаючись, знайомлячись і т. ін.

Роман прощається з учителем, з почуттям тисне йому руку (М. Стельмах);

– Віктор, – він каже. Кажу я – Дмитро. – Тиснемо дружньо долоні (Д. Павличко);

(2) Ти́снути [за] се́рце (ко́ло се́рця, гру́ди, в гру́дях):

а) спричиняти, викликати відчуття тривоги, душевного пригнічення, неспокою.

Сам собі ходжу я по кімнаті, згадую товаришів, співаю або граю на скрипці, а за серце щось помаленьку тисне (С. Васильченко);

Журна думка тисла груди (П. Грабовський);

б) (кого і без дод.) хто-небудь відчуває біль в серці, в грудях.

– Мене отут тисне коло серця, неначе гадина ссе (І. Нечуй-Левицький);

Вікторія не може підвести руки. Стає млосно, йде обертом голова, тисне в грудях (А. Хижняк).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тиснути — ти́снути дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. тиснути — Давити, натискати, надавлювати, (руку) стискати, здавлювати, здушувати, р. тискати; (на двері) напирати, налягати; П. гнобити, пригнічувати, утискати; (на кого) чинити тиск, тяжіти над; (ворога) зап. Словник синонімів Караванського
  3. тиснути — див. давити Словник синонімів Вусика
  4. тиснути — [тиснутие] -ну, -неиш; мин. тис, тисла і -нуў, -нула; нак. -ние, -с(‘)н'іт' Орфоепічний словник української мови
  5. тиснути — Тиснути, муляти, мулити, трудити, душити, давити «Тиснуть гостроносі чоботи останньої моди», — читаємо в одному сучасному художньому творі. «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
  6. тиснути — тисну́ти: ◊ тисну́ти ґаз до дошки → газ Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. тиснути — Піп писне, а тисне, а дяк реве, а мало бере. Священик мало співає, а багато бере за треби, а дяк багато співає, а малу заплату дістає. Тисне гроші, аж юшка з них тече. Про великого скупаря. Як притисне, то і владика свисце. Обставини приневолять чоловіка зробити і таке, чого звичайно не зробив би. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. тиснути — -ну, -неш; мин. ч. тис, -ла, -ло і тиснув, -нула, -нуло; недок. 1》 перех. і на кого – що. Налягати, давити своєю вагою, масою; натискати. || Діяти силою пружності на що-небудь. || безос. || Натискувати, надавлювати на когось, щось. 2》 перех. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. тиснути — ти́сне (за) се́рце (ко́ло се́рця, гру́ди, в гру́дях і т. ін.). 1. Спричиняє відчуття душевного болю. Сам собі ходжу я по кімнаті, згадую товаришів, співаю або граю на скрипці, а за серце щось помаленьку тисне (С. Васильченко); Журна думка тисла груди (П. Фразеологічний словник української мови
  10. тиснути — ГНОБИ́ТИ (не давати вільно жити, розвиватися; завдавати матеріальних і моральних утисків), ПРИГНО́БЛЮВАТИ, ГНІТИ́ТИ, ПРИГНІ́ЧУВАТИ, ПРИГНІТА́ТИ рідше, УТИ́СКУВАТИ, УТИСКА́ТИ, ДУШИ́ТИ, ПРИДУ́ШУВАТИ, ТИ́СНУТИ, ПРИДА́ВЛЮВАТИ, ДАВИ́ТИ рідше, ЖА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  11. тиснути — Ти́снути, ти́сну, -снеш; тис, ти́сла; ти́сши Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. тиснути — ТИ́СНУТИ, ну, неш; мин. ч. тис, ла, ло і ти́снув, нула, ло; недок. 1. перех. і на кого — що. Налягати, давити своєю вагою, масою; натискати. Кожний предмет має свою вагу й тисне на предмети, що лежать під ним (Фіз. геогр., 5, 1956, 83); *У порівн. Словник української мови в 11 томах
  13. тиснути — Тиснути, -ну, -неш гл. 1) Жать, прижимать, давить. Чого ти мене так тиснеш за руку? Шейк. Самого наче хто за серце тисне. О. 1862. І. 42. 2) Втискивать, пихать. Свій своєму лиха не мислить: як побачить на сухому, то в болото тисне. Ном. № 9443. Словник української мови Грінченка