тиснути

ТИ́СНУТИ, ну, неш; мин. ч. тис, ла, ло і ти́снув, нула, ло; недок.

1. кого – що і на кого – що. Налягати, давити своєю вагою, масою; натискати.

Кожний предмет має свою вагу й тисне на предмети, що лежать під ним (з навч. літ.);

* У порівн. Важкі й похмурі Карпати ніби тиснули на озеро брилами холодного каміння (В. Кучер);

// Діяти силою пружності на що-небудь.

– Інша в нього хвороба. Забула назву .. На війні, каже, найбільше на цю хворобу хворіють. Кров якось у жилах тисне дуже (А. Головко);

// безос.

– А це правда, Петре, що і кров із шкіри виступає, так тебе тисне на тих швидкостях? – нарешті запитує він. – І що, буває, й непритомніє ваш брат? (О. Гончар);

// Натискувати, надавлювати на когось, щось.

За плугом, згорблений теж і спотілий, орач поступає, Тисне чепіги грудьми, істиком скибу труча (І. Франко);

Задні тиснули на передніх. Кожному хотілося бачити поле змагання (О. Десняк);

Просто не вірилося, що тварина сама стане тиснути мордою на клапан [автопоїлки], з-під якого б'є свіжа вода (К. Гордієнко).

2. кого, що. Здавлювати, стискати, обхопивши пальцями, рукою або руками.

Не раз обходила [Гінда] перекупок, що сидять із садовиною, та втягала в ніс приємний запах доспілих яблук, а крейцер так тиснула, що аж прилипав до руки (Н. Кобринська);

Юрині пальці аж терпнуть – так міцно тиснуть вони рушничний приклад (Ю. Смолич);

– Дихати вам дуже тяжко буде зі мною, – безжурно запевнив учитель. – Ого! – повеселів Мірошниченко. – Будете нас за горло тиснути, чи як? (М. Стельмах);

// Притискувати кого-, що-небудь до чогось.

Слухає Гриць Прутик тих дурниць і не раз аж кулаки з досади один до другого тисне, бо аж сверблять, таку охоту має трохи побавитися товстим черевом пана писаря (С. Ковалів);

До серця тисну з теплим болем я пальці радісні твої (В. Сосюра).

3. кого і без дод., перен. Несправедливо обмежувати когось у правах, діях, жорстоко пригнічувати, не давати вільно жити; гнобити.

– Князь не дав нам ніякої оборони, а бояри, що тисли нас в часи спокою, зрадили нас у потребі (І. Франко);

[Трохим:] Тепер проміж людьми шириться ремство. Чули ви, що подекуди коять з тими, що тиснуть людей?.. Краще б не накликать того лиха вам!.. (М. Кропивницький);

– Тепер уже нема тієї сваволі й мордобою. Зате тиснуть нелюди штрафами (П. Колесник);

// Примушувати когось діяти, чинити проти його волі.

– Майте на увазі, що грубо тиснути на хлопця, ламати його самолюбство не годиться (О. Донченко);

// Справляти негативний вплив на когось; тяжіти над кимось.

– На справжнього воїна найменше тисне та огидна сила, яка зветься пережитками капіталізму в свідомості людей (О. Гончар).

4. кого і без прям. дод. Примушувати відступати; тіснити.

Троянці сильно наступали І тиснули своїх врагів [ворогів]. Не раз Латинців проганяли До самих городських валів (І. Котляревський);

Козаки раптом гаряче кинулись у битву. Довго .. тиснули їх [жовнірів] до річки, бились завзято й таки одтиснули їх до самого берега (І. Нечуй-Левицький);

Під'їхали кінні жандарми і стали тиснути на юрбу (І. Муратов);

Вони триматимуться ще годину, добу, тиждень. Триматимуться, скільки буде потрібно. І скільки б не тиснув ворог – перелом станеться (В. Козаченко);

// перен. Затамовувати щось у собі, приглушувати.

Не доміркувався [Вовк] зради, А Микита на межі Аж у собі радість тисне (І. Франко).

5. що і без дод. Бути тісним, стискувати (про взуття, одяг).

Душно в шатному кунтуші, облямованому куницею. Тиснуть гостроносі чоботи останньої моди. Але Горленко повний пихи (З. Тулуб);

Сеспель поспішав до казарми. Сьогодні навіть стоптані черевики не тиснули пальці (Ю. Збанацький);

Тисла тісна кофточка. Вона стягла її з себе, розірвавши під рукавом (А. Головко).

6. кого – що і без прям. дод., перен. Спричиняти фізичні страждання, викликати важке, болісне почуття; гнітити, непокоїти когось.

Я кілька разів запитував її, благав, щоб відкрила мені свою душу, поділилася зо мною всім тим, що тисне й турбує її (І. Франко);

Страшний біль важким каменем тисне мені на голову, в ушах дзвенить щось і дзвякає, в скронях бухає кров... (П. Колесник);

А горе тисло, як обценьки, його і їх (В. Сосюра).

7. кого – що і без прям. дод., розм. Запихати, засовувати.

Свій своєму лиха не мислить: як побачить на сухому, то в болото тисне (Номис);

Став [Іван], два пальці в рота тисне Та як свисне ще й присвисне (Л. Первомайський).

(1) Ти́снути ру́ку (доло́ню) перев. кому – здавлювати, стискати чиюсь руку, вітаючись, прощаючись, знайомлячись і т. ін.

Роман прощається з учителем, з почуттям тисне йому руку (М. Стельмах);

– Віктор, – він каже. Кажу я – Дмитро. – Тиснемо дружньо долоні (Д. Павличко);

(2) Ти́снути [за] се́рце (ко́ло се́рця, гру́ди, в гру́дях):

а) спричиняти, викликати відчуття тривоги, душевного пригнічення, неспокою.

Сам собі ходжу я по кімнаті, згадую товаришів, співаю або граю на скрипці, а за серце щось помаленьку тисне (С. Васильченко);

Журна думка тисла груди (П. Грабовський);

б) (кого і без дод.) хто-небудь відчуває біль в серці, в грудях.

– Мене отут тисне коло серця, неначе гадина ссе (І. Нечуй-Левицький);

Вікторія не може підвести руки. Стає млосно, йде обертом голова, тисне в грудях (А. Хижняк).