тиснути

ТИ́СНУТИ, ну, неш; мин. ч. тис, ла, ло і ти́снув, нула, ло; недок.

1. перех. і на кого — що. Налягати, давити своєю вагою, масою; натискати.

Кожний предмет має свою вагу й тисне на предмети, що лежать під ним (Фіз. геогр., 5, 1956, 83);

*У порівн. Важкі й похмурі Карпати ніби тиснули на озеро брилами холодного каміння (Кучер, Зол. руки, 1948, 81);

// Діяти силою пружності на що-небудь.

— Інша в нього хвороба. Забула назву.. На війні, каже, найбільше на цю хворобу хворіють. Кров якось у жилах тисне дуже (Головко, II, 1957, 441);

// безос.

— А це правда, Петре, що і кров із шкіри виступає, так тебе тисне на тих швидкостях? — нарешті запитує він. — І що, буває, й непритомніє ваш брат? (Гончар, Тронка, 1963, 13);

// Натискувати, надавлювати на когось, щось.

За плугом, згорблений теж і спотілий, орач поступає, Тисне чепіги грудьми, істиком скибу труча (Фр., XIII, 1954, 305);

Задні тиснули на передніх. Кожному хотілося бачити поле змагання (Десняк, Опов., 1951, 14);

Просто не вірилося, що тварина сама стане тиснути мордою на клапан [автопоїлки], з-під якого б’є свіжа вода (Горд., Цвіти.., 1951, 37).

Моро́з (моро́зець) ти́сне — великий мороз ще посилюється або тримається, не послаблюючись.

Вечоріло. Небо вияснилося після кількаденної снігової заметі. Тис мороз (Фр., III, 1950, 269);

Захід сонця полум’яний, надвечір знову морозець тисне (Вільде, На порозі, 1955, 196).

2. перех. Здавлювати, стискати, обхопивши пальцями, рукою або руками.

Не раз обходила [Гінда] перекупок, що сидять із садовиною, та втягала в ніс приємний запах доспілих яблук, а крейцер так тиснула, що аж прилипав до руки (Кобр., Вибр., 1954, 71);

Юрині пальці аж терпнуть — так міцно тиснуть вони рушничний приклад (Смолич, II, 1958, 45);

— Дихати вам дуже тяжко буде зі мною, — безжурно запевнив учитель. — Ого! — повеселів Мірошниченко. — Будете нас за горло тиснути, чи як? (Стельмах, II, 1962, 98);

// Притискувати кого-, що-небудь до чогось.

Слухає Гриць Прутик тих дурниць і не раз аж кулаки з досади один до другого тисне, бо аж сверблять, таку охоту має трохи побавитися товстим черевом пана писаря (Ков., Світ.., 1960, 79);

До серця тисну з теплим болем я пальці радісні твої (Сос., І, 1957, 152).

Ти́снути ру́ку (доло́ню, па́льці) перев. кому — здавлювати, стискати чиюсь руку, вітаючись, прощаючись, знайомлячись і т. ін.

Роман прощається з учителем, з почуттям тисне йому руку (Стельмах, І, 1962, 255);

— Віктор, — він каже. Кажу я — Дмитро. — Тиснемо дружньо долоні (Павл., Бистрина, 1959, 79).

◊ Ти́снути кого, що, аж ко́сті (кістки́) тріща́ть (затріща́ли, затріща́ть) див. кість, кі́стка.

3. перех. і неперех., перен. Несправедливо обмежувати когось у правах, діях, жорстоко пригнічувати, не давати вільно жити; гнобити.

— Князь не дав нам ніякої оборони, а бояри, що тисли нас в часи спокою, зрадили нас у потребі (Фр., VI, 1951, 55);

[Трохим:] Тепер проміж людьми шириться ремство. Чули ви, що подекуди коять з тими, що тиснуть людей?.. Краще б не накликать того лиха вам!.. (Кроп., IV, 1960, 224);

— Тепер уже нема тієї сваволі й мордобою. Зате тиснуть нелюди штрафами (Кол., Терен.., 1959, 200);

// Примушувати когось діяти, чинити проти його волі.

— Майте на увазі, що грубо тиснути на хлопця, ламати його самолюбство не годиться (Донч., V, 1957, 451);

// Справляти негативний вплив на когось; тяжіти над кимось.

— На справжнього воїна найменше тисне та огидна сила, яка зветься пережитками капіталізму в свідомості людей (Гончар, III, 1959, 283).

4. перех. і неперех. Примушувати відступати; тіснити.

Троянці сильно наступали І тиснули своїх врагів [ворогів]. Не раз Латинців проганяли До самих городських валів (Котл., I, 1952, 279);

Козаки раптом гаряче кинулись у битву. Довго.. тиснули їх [жовнірів] до річки, бились завзято й таки одтиснули їх до самого берега (Н.-Лев., VII, 1966, 243);

Під’їхали кінні жандарми і стали тиснути на юрбу (Мур., Бук. повість, 1959, 124);

Вони триматимуться ще годину, добу, тиждень. Триматимуться, скільки буде потрібно. І скільки б не тиснув ворог — перелом станеться (Коз., Гарячі руки, 1960, 141);

// перен. Затамовувати щось у собі, приглушувати.

Не доміркувався [Вовк] зради, А Микита на межі Аж у собі радість тисне (Фр., XII, 1953, 9).

5. перех. і без додатка. Бути тісним, стискувати (про взуття, одяг).

Душно в шатному кунтуші, облямованому куницею. Тиснуть гостроносі чоботи останньої моди. Але Горленко повний пихи (Тулуб, Людолови, I, 1957, 29);

Сеспель поспішав до казарми. Сьогодні навіть стоптані черевики не тиснули пальці (Збан., Сеспель, 1961, 266);

Тисла тісна кофточка. Вона стягла її з себе, розірвавши під рукавом (Головко, II, 1957, 111).

6. перех. і неперех., перен. Спричиняти фізичні страждання, викликати важке, болісне почуття; гнітити, непокоїти когось.

Я кілька разів запитував її, благав, щоб відкрила мені свою душу, поділилася зо мною всім тим, що тисне й турбує її (Фр., IV, 1950, 298);

Страшний біль важким каменем тисне мені на голову, в ушах дзвенить щось і дзвякає, в скронях бухає кров… (Кол., На фронті.., 1959, 43);

А горе тисло, як обценьки, його і їх (Сос., Солов. далі, 1957, 89).

Ти́снути [за] се́рце (ко́ло се́рця, гру́ди, в гру́дях і т. ін.), також безос. — спричиняти відчуття фізичного або душевного болю, стискання в грудях, у серці.

— Мене отут тисне коло серця, неначе гадина ссе (Н.-Лев., VII, 1966, 144);

Дальш поплентався дідусь, — Журна думка тисла груди (Граб., І, 1959, 370);

Сам собі ходжу я по кімнаті, згадую товаришів, співаю або граю на скрипці, а за серце щось помаленьку тисне (Вас., IV, 1960, 19);

Вікторія не може підвести руки. Стає млосно, йде обертом голова, тисне в грудях (Хижняк, Тамара, 1959, 257).

7. перех. і неперех., розм. Запихати, засовувати.

Свій своєму лиха не мислить: як побачить на сухому, то в болото тисне (Номис, 1864, № 9443);

Став [Іван], два пальці в рота тисне Та як свисне ще й присвисне (Перв., Райдуга.., 1960, 156).