тиснути

Тиснути, муляти, мулити, трудити, душити, давити

«Тиснуть гостроносі чоботи останньої моди», — читаємо в одному сучасному художньому творі. Але українська класика й народне мовлення засвідчують у дієслові тиснути інше значення: «А сам же тисну ніж у жмені, — аж пальці заклякли» (М. Коцюбинський); «Троянці сильно наступали і тиснули своїх врагів» (і. Котляревський); «Свій своєму лиха не мислить: як побачить на сухому, то в болото тисне» (М. Номис). Коли дошкуляє взуття, одяг тощо, тоді наша класика й народне мовлення вживають дієслова мулити (іноді муляти), трудити, душити, давити: «І червоні чоботи мулять» (М. Номис); «Щось муляє під коліном» (Ганна Барвінок); «Старий дедалі все старів, горбатів; частіше жалівся: то те болить, то те трудить» (Панас Мирний); «Комір душить (давить) шию» (Словник за редакцією А. Кримського). Отож, у фразі з сучасного художнього твору треба було написати: «Мулять (муляють) гостроносі чоботи...»

Джерело: «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тиснути — ти́снути дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. тиснути — Давити, натискати, надавлювати, (руку) стискати, здавлювати, здушувати, р. тискати; (на двері) напирати, налягати; П. гнобити, пригнічувати, утискати; (на кого) чинити тиск, тяжіти над; (ворога) зап. Словник синонімів Караванського
  3. тиснути — див. давити Словник синонімів Вусика
  4. тиснути — [тиснутие] -ну, -неиш; мин. тис, тисла і -нуў, -нула; нак. -ние, -с(‘)н'іт' Орфоепічний словник української мови
  5. тиснути — ТИ́СНУТИ, ну, неш; мин. ч. тис, ла, ло і ти́снув, нула, ло; недок. 1. кого – що і на кого – що. Налягати, давити своєю вагою, масою; натискати. Кожний предмет має свою вагу й тисне на предмети, що лежать під ним (з навч. літ.); * У порівн. Словник української мови у 20 томах
  6. тиснути — тисну́ти: ◊ тисну́ти ґаз до дошки → газ Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. тиснути — Піп писне, а тисне, а дяк реве, а мало бере. Священик мало співає, а багато бере за треби, а дяк багато співає, а малу заплату дістає. Тисне гроші, аж юшка з них тече. Про великого скупаря. Як притисне, то і владика свисце. Обставини приневолять чоловіка зробити і таке, чого звичайно не зробив би. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. тиснути — -ну, -неш; мин. ч. тис, -ла, -ло і тиснув, -нула, -нуло; недок. 1》 перех. і на кого – що. Налягати, давити своєю вагою, масою; натискати. || Діяти силою пружності на що-небудь. || безос. || Натискувати, надавлювати на когось, щось. 2》 перех. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. тиснути — ти́сне (за) се́рце (ко́ло се́рця, гру́ди, в гру́дях і т. ін.). 1. Спричиняє відчуття душевного болю. Сам собі ходжу я по кімнаті, згадую товаришів, співаю або граю на скрипці, а за серце щось помаленьку тисне (С. Васильченко); Журна думка тисла груди (П. Фразеологічний словник української мови
  10. тиснути — ГНОБИ́ТИ (не давати вільно жити, розвиватися; завдавати матеріальних і моральних утисків), ПРИГНО́БЛЮВАТИ, ГНІТИ́ТИ, ПРИГНІ́ЧУВАТИ, ПРИГНІТА́ТИ рідше, УТИ́СКУВАТИ, УТИСКА́ТИ, ДУШИ́ТИ, ПРИДУ́ШУВАТИ, ТИ́СНУТИ, ПРИДА́ВЛЮВАТИ, ДАВИ́ТИ рідше, ЖА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  11. тиснути — Ти́снути, ти́сну, -снеш; тис, ти́сла; ти́сши Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. тиснути — ТИ́СНУТИ, ну, неш; мин. ч. тис, ла, ло і ти́снув, нула, ло; недок. 1. перех. і на кого — що. Налягати, давити своєю вагою, масою; натискати. Кожний предмет має свою вагу й тисне на предмети, що лежать під ним (Фіз. геогр., 5, 1956, 83); *У порівн. Словник української мови в 11 томах
  13. тиснути — Тиснути, -ну, -неш гл. 1) Жать, прижимать, давить. Чого ти мене так тиснеш за руку? Шейк. Самого наче хто за серце тисне. О. 1862. І. 42. 2) Втискивать, пихать. Свій своєму лиха не мислить: як побачить на сухому, то в болото тисне. Ном. № 9443. Словник української мови Грінченка