тифозний
ТИФО́ЗНИЙ, а, е.
1. Прикм. до тиф.
Розбурхались води, розлилися ріки І ниви, і села руйнують навіки, – У краю й куточка сухого нема – Вже голод шири́ться й зараза тифозна (І. Франко);
Тифозна паличка.
2. Хворий на тиф.
Тифозні діти;
// Признач. для хворих на тиф.
– Чи невже ж ми отак цілу осінь та зиму в оцьому бараці тифозному й будемо пропадати?! (А. Головко);
* У порівн. Сиділа згодом [Тетяна Василівна в перукарні] з головою, обтягнутою компресним папером, плоскоголова, мов у тифозній палаті (П. Загребельний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- тифозний — тифо́зний прикметник Орфографічний словник української мови
- тифозний — -а, -е. 1》 Прикм. до тиф. Тифозна паличка. || Який стосується тифу. 2》 Хворий на тиф. Тифозні діти. || Признач. для хворих на тиф. Великий тлумачний словник сучасної мови
- тифозний — Тифо́зний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- тифозний — ТИФО́ЗНИЙ, а, е. 1. Прикм. до тиф. Розбурхались води, розлилися ріки І ниви, і села руйнують навіки, — У краю й куточка сухого нема — Вже голод шири́ться й зараза тифозна (Фр., XIII, 1954, 168); Тифозна паличка. 2. Хворий на тиф. Тифозні діти; // Признач. Словник української мови в 11 томах