товсто

ТО́ВСТО.

Присл. до товсти́й 1, 4.

Проходячи мимо вітрини паштетного магазину, стала [мати] й стояла хвилину, а потім зайшла й звеліла собі зробити три бутерброди, товсто намазані маслом (Г. Хоткевич);

Літом вона ходила у ватнику, зимою – в старо-бабському, некритому .. кожусі, в руці – неодмінна, схожа на вівчарську ґирлиґу кривуляста палиця, кінець її завжди височить над головою, товсто і незграбно закутаною в хустки (І. Волошин);

Грицько помовчав, обдивився ще раз дудку, потім тихенько подув, – товсто і хрипло загула дудка (Панас Мирний);

Баба така чорна, так і скидається на гаву, а як заговорить товсто та голосно, ну ґава тобі та й годі! (Дніпрова Чайка).