товсто

ТО́ВСТО. Присл. до товсти́й 1, 4.

Проходячи мимо вітрини паштетного магазину, стала [мати] й стояла хвилину, а потім зайшла й звеліла собі зробити три бутерброди, товсто намазані маслом (Хотк., І, 1966, 174);

Літом вона ходила у ватнику, зимою — в старо-бабському, некритому.. кожусі, в руці — неодмінна, схожа на вівчарську гирлигу кривуляста палиця, кінець її завжди височить над головою, товсто і незграбно закутаною в хустки (Вол., Місячне срібло, 1961, 328);

Грицько помовчав, обдивився ще раз дудку, потім тихенько подув, — товсто і хрипло загула дудка (Мирний, IV, 1955, 23);

Баба така чорна, так і скидається на гаву, а як заговорить товсто та голосно, ну гава тобі та й годі! (Дн. Чайка, Тв., 1960, 24).