томний
ТО́МНИЙ, а, е, рідко.
Сповнений легкого безпричинного смутку, легкої втоми, знемоги; млосний.
– Я завжди буваю на балі в білому .. Я тоді така біла, томна (Леся Українка);
Не примхою міліардера, Не на потіху томних дам, Не сон, не мрія, не химера .. Ні! Гордий вицвіт мускулястих, Смаглявих одностайних рук В сплетіннях круглих і гранчастих Піднісся над шумливий брук (М. Рильський);
// Який виражає душевне томління, легкий смуток.
З-під них [брів], прикриті густими й неправдоподібно довгими, одначе зовсім натуральними, віями, миттю блискали і зразу ж меркли – щоб за мить знову блиснути і знову померкнути – двійко швидких, гострих, але заразом і томних очей (Ю. Смолич);
Він руку їй подав. Печально (Як то говорять, машинально) Татьяна сперлась і пішла, Не звівши томного чола (М. Рильський, пер. з тв. О. Пушкіна).
Значення в інших словниках
- томний — то́мний прикметник рідко Орфографічний словник української мови
- томний — -а, -е, рідко. Сповнений легкого безпричинного смутку, легкої втоми, знемоги; млосний. || Який виражає душевне томління, легкий смуток. Великий тлумачний словник сучасної мови
- томний — ТО́МНИЙ, а, е, рідко. Сповнений легкого безпричинного смутку, легкої втоми, знемоги; млосний. — Я завжди буваю на балі в білому.. Я тоді така біла, томна (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах