тонесенький
ТОНЕ́СЕНЬКИЙ, а, е, пестл.
Дуже тонкий (у 1–5 знач.).
Дивилась вона на його, слухала, та як листочок тонесенький трусилася (Марко Вовчок);
Стінки їх [фарфорових чашок] такі тонесенькі, що просвічуються наскрізь, і білі, наче сніг (з наук.-попул. літ.);
Мов тонесенька струна десь глибоко під землею ледви [ледве] чутно задзвенить – то металевий дзвоник на шиї у корови, що десь у лісі на плаю пасеться (І. Франко);
Білі рухливі дзвоники конвалій висять на тонесеньких ніжках (О. Копиленко);
Чутно тихий стук і шерепотіння над стелею. Тонесенька смужка світла зникає, настає повна тьма (Леся Українка);
В молодиці брови тонесенькі, неначе карандашем [олівцем] наведені (І. Нечуй-Левицький);
– Як гляну на тебе – така ти невеличка, Моя перепеличко, А голосочок-то який! Тонесенький, милесенький такий... Куди той соловей годиться? (Л. Глібов);
Нарешті дзвіночок тонесенький з-за завіси задзенькав: далі подався кудись кущами. Дзвенів, скликав. З усіх боків так і валив народ на прогалину. Завіса біла з простирадла ще тремтіла (А. Головко).
Значення в інших словниках
- тонесенький — тоне́сенький прикметник Орфографічний словник української мови
- тонесенький — див. тонкий Словник синонімів Вусика
- тонесенький — -а, -е, пестл. Дуже тонкий (у 1-5 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- тонесенький — Тоне́сенький, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- тонесенький — ТОНЕ́СЕНЬКИЙ, а, е, пестл. Дуже тонкий (у 1-5 знач.). Дивилась вона на його, слухала, та як листочок тонесенький трусилася (Вовчок, І, 1955, 163); Стінки їх [фарфорових чашок] такі тонесенькі, що просвічуються наскрізь, і білі, наче сніг (Наука.. Словник української мови в 11 томах