тонесенький
ТОНЕ́СЕНЬКИЙ, а, е, пестл. Дуже тонкий (у 1-5 знач.).
Дивилась вона на його, слухала, та як листочок тонесенький трусилася (Вовчок, І, 1955, 163);
Стінки їх [фарфорових чашок] такі тонесенькі, що просвічуються наскрізь, і білі, наче сніг (Наука.., 8, 1960, 18);
Мов тонесенька струна десь глибоко під землею ледви [ледве] чутно задзвенить — то металевий дзвоник на шиї у корови, що десь у лісі на плаю пасеться (Фр., III, 1950, 8);
Білі рухливі дзвоники конвалій висять на тонесеньких ніжках (Коп., Як вони.., 1961, 43);
Чутно тихий стук і шерепотіння над стелею. Тонесенька смужка світла зникає, настає повна тьма (Л. Укр., II, 1951, 186);
В молодиці брови тонесенькі, неначе карандашем [олівцем] наведені (Н.-Лев., II, 1956, 412);
— Як гляну на тебе — така ти невеличка, Моя перепеличко, А голосочок-то який! Тонесенький, милесенький такий… Куди той соловей годиться? (Гл., Вибр., 1957, 52);
Нарешті дзвіночок тонесенький з-за завіси задзенькав: далі подався кудись кущами. Дзвенів, скликав. З усіх боків так і валив народ на прогалину. Завіса біла з простирадла ще тремтіла (Головко, І, 1957, 195).
Значення в інших словниках
- тонесенький — тоне́сенький прикметник Орфографічний словник української мови
- тонесенький — див. тонкий Словник синонімів Вусика
- тонесенький — ТОНЕ́СЕНЬКИЙ, а, е, пестл. Дуже тонкий (у 1–5 знач.). Дивилась вона на його, слухала, та як листочок тонесенький трусилася (Марко Вовчок); Стінки їх [фарфорових чашок] такі тонесенькі, що просвічуються наскрізь, і білі, наче сніг (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах
- тонесенький — -а, -е, пестл. Дуже тонкий (у 1-5 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- тонесенький — Тоне́сенький, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)