тонкощі

ТО́НКОЩІ, ів, мн.

Найменші подробиці, деталі чого-небудь; малопомітні, але важливі риси, особливості якоїсь справи, галузі знань, поведінки в певній ситуації і т. ін.

– Вимагають [майстри], щоб кожен підмайстер вендрував [мандрував] п'ять років по чужих країнах, вивчаючи тонкощі ремества (З. Тулуб);

Всі хлопці любили репетиції на Різницькій. І я теж. Звичайно, особливих художніх тонкощів мама навчити не могла. Найголовніше, їй здавалося, це щоб виходило з почуттям і зворушливо (О. Іваненко);

– Запам'ятайте: вас викликано на офіційну розмову, і тут немає Миколи Тихоновича, а є прокурор. – Пробачте, – підхопився з стільця Масло. – Я цих тонкощів не знаю. Не був ніколи під судом і слідством (А. Хижняк);

Барабаш у “Богдані Хмельницькому” М. Старицького – це поважна особа, довірений короля, старий селадон і п'яниця, що добре знається на дорогих винах і тонкощах упадання коло жінок (з мемуарної літ.);

Чи йому добрати сенсу в таких тонкощах політики, якою спокушений уже бувалий вояка Жолкевський (Іван Ле);

Лікар, як ніхто інший, має змогу бачити людину розкритою перед ним і в усіх тонкощах плутаної людської психіки (Ю. Смолич);

Для Гутбродта душевні тонкощі залишалися недосяжними (Ю. Бедзик).

(1) До то́нкощів – до найдрібніших деталей, досконало.

Він [письменник] знав до тонкощів усе з початку до кінця, що хотів сказати своїм улюбленим читачам, – а він дуже любив дітей (О. Донченко).

◇ Удава́тися / уда́тися в подро́биці (то́нкощі) див. удава́тися.