тонус
ТО́НУС, у, ч.
1. фізл. Стан, коли тривале збудження нервової або м'язової тканини не супроводиться стомленням і зумовлює добре функціонування організму.
Восени у людини поліпшується обмін речовин, підвищується загальний тонус організму, посилюються життєві процеси, зростає споживання кисню (з наук.-попул. літ.);
[Єзерський:] Ви нічого не чули про останню роботу Василя Фомича? [Поліна К.:] “Про зміни вегетативного тонусу у нервових хворих”? (І. Кочерга).
2. Життєва активність, рівень життєдіяльності.
Навіть короткочасне перебування людини в горах на висоті 1,5 –2,5 тисячі метрів приводить до значного підвищення життєвого тонусу, посилює обмін речовин в організмі (з газ.);
– Література – могутній фактор у вихованні людей. Вона настрій підіймає, тонус, як кажуть лікарі, підвищує, так? (Ю. Збанацький).
3. перен. Загальний рівень настроєності, характер настрою чого-небудь.
На образність мовної тканини Стельмаха помітний відбиток накладає психологічний стан героя, тонус його емоцій (із журн.);
// Манера, стиль виконання, що виражаються в характері емоційного навантаження.
У п'єсах історично-побутових та мелодрамах Марко Лукич [Кропивницький], добиваючись трохи піднесеного тонусу всієї вистави, разом з тим нещадно боровся з фальшивим пафосом (з мемуарної літ.).
Значення в інших словниках
- тонус — то́нус іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- тонус — У. 1. Рівень емоційно-психічної активності людини; психоенергетичний аспект життєдіяльності: піднесення емоційного тонусу. 2. Тривале скорочення або напруження м’язів і нервових центрів, для яких характерна дуже мала стомлюваність: вегетативний тонус, підвищення тонусу. Літературне слововживання
- тонус — (мед.) напруга, тон Словник чужослів Павло Штепа
- тонус — (лат. tonus, від гр. tonos — напруження) — тривале збудженнянервових центрів і м’язів, яке не викликає втоми. Словник-довідник музичних термінів
- тонус — то́нус (лат. tonus, від грец. τόνος – напруження) тривале скорочення або напруження м’язів і тривале збудження нервової системи, для яких характерні дуже мала стомлюваність м’язів і нервових центрів та незначні енергетичні витрати організму. Під... Словник іншомовних слів Мельничука
- тонус — -у, ч. 1》 фізіол. Стан, коли тривале збудження нервової або м'язової тканини не супроводиться стомленням і зумовлює добре функціонування організму. Венозний тонус — судинний тонус вен, зумовлений скороченням м'язових елементів їх стінок. Великий тлумачний словник сучасної мови
- тонус — То́нус, -су, -сові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- тонус — ТО́НУС, у, ч. 1. фізл. Стан, коли тривале збудження нервової або м’язової тканини не супроводиться стомленням і зумовлює добре функціонування організму. Словник української мови в 11 томах