тонути

ТОНУ́ТИ, тону́, то́неш, недок.

1. Занурюючись у воду, опускатися на дно під дією сили ваги; потопати.

Лебеді пливуть, віночки тонуть, Віночки потопають (П. Чубинський);

Хотілось мені почваниться перед хлопцями, так я й не знав, де та сміливість узялась. Скочив я в воду; думав, буде мені по шию, але примічаю, що ногами дна не достаю та все тону глибше (І. Нечуй-Левицький);

Пароплав швидко нахилився на бік і почав тонути (Л. Смілянський);

Я кидаю камінець у воду – він підскакує на воді й тоне (Ю. Яновський);

// Мати властивість опускатися на дно, не тримаючись на поверхні води.

Залізо тоне у воді;

// Занурюючись у воду, в трясовину і т. ін., гинути, вмирати.

Онде нещаслива жінка, вона тоне в болоті, болото її засмоктує (Леся Українка);

Вода клекотіла й пінилась від куль. Освітлені вибухами, водяні смерчі від мін та снарядів розтинали пітьму й спадали на тих, хто плив і тонув, важкими студеними потоками (О. Довженко);

Провалилась їхня тачанка на мосту. Що там коїлось! Дишло поламане, збруя порвана, кінь один тоне, а інший на живіт йому копитами стає (О. Гончар).

2. Занурюватися, провалюватися у що-небудь в'язке, сипке, м'яке; грузнути.

Він увійшов у маленьку вітальню .. Нога тонула в м'якім дорогім килимі, блідо-рожеве світло потиху лилося з ліхтаря, покриваючи всю кімнату якоюсь таємною напівтемрявою (Г. Хоткевич);

Найбільше страждали тут вівці: вони по черево тонули в піску і на підйомі безпорадно борсалися в ньому, та й люди насилу витягали ноги (З. Тулуб);

Взявши на руки телятко, поніс [Кеня] його за першим оленем .. Тонучи в снігу, стрибаючи і падаючи, вона [олениця] бігла за ним (І. Багмут).

3. перен. Ставати або бути ледве видним, огортаючись чим-небудь.

Потемнів і ставок, посутеніла слобода, вилискуючи білими хатками, здавалося – все те тихо тонуло у якомусь рідкому тумані (Панас Мирний);

Засліпили небо хмари, Тоне сонечко у млі (П. Грабовський);

Було вже нерано. Селище тонуло в темряві. Тільки шахта і естакада рясно світилися вогнями (Д. Ткач);

Сиваш тоне у мороці, не видно, є там вода чи нема (О. Гончар);

// Бути серед великої кількості чого-небудь, бути прикритим або укритим чимсь; утопати.

Сторожки тонули в вишнях та черешнях, ніби по пояс стояли в оргинії, мальві, маківках, гвоздиках та чорнобривцях (І. Нечуй-Левицький);

В злоті парк осінній тоне, небо синє, повне дум... (В. Сосюра);

Палац тонув у величезних вікових тополях (В. Гжицький);

// Бути мало чутним або ставати нечутним серед сильніших звуків, шумів.

Голоси дівчаток тонули в хлоп'ячому гармидері, ставали все несміливішими, а згодом і зовсім зникли (Ю. Збанацький);

І знову ясно почув [командир] голоси своїх гармат. Вони тонули в суцільному гулі, стократ перехрещені несамовитими вигуками “полундра” (В. Кучер).

4. перен. Повністю віддаватися чому-небудь (почуттю, мріям, праці, справі і т. ін.); мати багато, вдосталь чогось.

І я вірив, мріяв, любив, Тонув душею в рожевім тумані, будував золоті замки на вітрі (І. Франко);

Ах, коли б же то нам, Марціале любий, Довелося діждать хоч на старість щастя: По вподобі своїй укладать дозвілля, У правдивих тонуть життьових вигодах (М. Зеров);

Тону в журбі, в задуми димі... Невже й для мене доля ця?! (В. Сосюра).

◇ Зір (по́гляд) то́не <�О́чі то́нуть> див. зір;

(1) О́чі то́нуть (д) див. зір;

То́не зір у зо́рі (по́гляд у по́гляді) див. зір;

(2) Тону́ти в кро́ві́ – здійснювати масове кровопролиття; купатися в крові.

В той великий час тирани Бачать сльози міліонів, Чують болі міліонів І тонуть у людській крові (І. Франко);

(3) Тону́ти в тума́ні – те саме, що Укри́тися тума́ном (див. укрива́тися).

Лиш іноді про дні атак Ти згадуєш у ніч безсонну... Але згадки уже смутні, Й минуле тоне в тумані... (В. Сосюра);

(4) Тону́ти (потопа́ти) в розко́шах – жити в надмірному багатстві.

А вельможне панство тоне в розкошах, марнує час у хвастощах (Я. Качура);

Думками вже летіла [Софія] по великих заграничних містах і потопала в прийдешніх розкошах (Леся Українка);

То́нуть о́чі див. о́ко¹.