топ

Значення в інших словниках

1. топ — топ іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. топ — (голл. top) верхній кінець вертикальних рангоутних (див. рангоут) дерев, напр., щогли, стеньги тощо. Словник іншомовних слів Мельничука
3. топ — I -а, ч., мор. Верхній кінець щогли або стеньги (на судні). II -а, ч. Найбільш популярний, модний твір, річ (в одязі, естрадній музиці тощо); список таких творів, речей. III -а, ч. Коротка (вище талії) майка або блузка. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. топ — ТОП, а, ч., мор. Верхній кінець щогли або стеньги (на судні). Словник української мови в 11 томах