1. Словник української мови у 20 томах

топаз

ТОПА́З, ч.

1. род. у. Мінерал із класу силікатів, звичайно прозорий, безколірний або блакитний, солом'яно-жовтий, червонуватий, окремі камені якого завдяки своїй красі використовуються як коштовні.

Проаналізовано можливість використання включень (!) радіоактивних мінералів у кристалах топазу із пегматит ів Волині, які після консервації більше не контактували з мінералоутворюючим флюїдом, для визначення віку їх формування. (з наук.-попул. літ.).

2. род. а. Один камінь, кристал цього мінералу.

Хвиля коси розпускає. Убирається в каміння, – В перли, яхонти, топази, В срібло, золото, смарагд (О. Олесь);

Волинські топази знає весь світ вже півтораста років (з наук.-попул. літ.);

* У порівн. Андріїв любимець став наливати із шкіряного бурдюка вино як топаз, як сонце (К. Гриневичева).

△ (1) Димча́стий топа́з (кварц) – різновид прозорого або напівпрозорого кварцу попелясто-сірого або бурого забарвлення.

Гірський кришталь, забарвлений домішками в ліловий колір, називається аметистом, а в буруватий димчастим топазом (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. топаз — топа́з 1 іменник чоловічого роду окремий кристал топа́з 2 іменник чоловічого роду мінерал Орфографічний словник української мови
  2. топаз — топа́з (грец. τόπαξος) мінерал класу силікатів, прозорий, безбарвний або з блакитним, жовтим, червонуватим відтінками. Дорогоцінний камінь. Словник іншомовних слів Мельничука
  3. топаз — ч. 1》 род. -у. Мінерал із класу силікатів, звичайно прозорий, безколірний чи блакитний, солом'яно-жовтий, червонуватий, окремі камені використовуються як коштовні. 2》 род. -а. Один камінь, кристал цього мінералу. Димчастий топаз. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. топаз — Мінерал, флуоросилікат алюмінію; прозорі, звичайно жовті кристали т. використовують у ювелірній промисловості як благородне каміння; в Україні — на Волині. Універсальний словник-енциклопедія
  5. топаз — Топа́з, -зу; -па́зи, -зів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. топаз — ТОПА́З, ч. 1. род. у. Мінерал із класу силікатів, звичайно прозорий, безколірний або блакитний, солом’яно-жовтий, червонуватий, окремі камені якого завдяки своїй красі використовуються як коштовні. 2. род. а. Один камінь, кристал цього мінералу. Словник української мови в 11 томах