торочити
ТОРОЧИ́ТИ, очу́, о́чиш, недок., що.
1. Висмикувати, витягати нитки з країв тканини, роблячи торочки.
В сусідоньки я була, Рушнички торочила (з народної пісні);
– Ну, чого розсілася?.. Збирай зо стола та поможи Ярині рушники торочити (Леся Українка).
2. Обшивати облямівкою краї одягу, портьєр і т. ін. для оздоби; оторочувати.
ТОРО́ЧИТИ, чу, чиш, недок., що, розм.
1. також без дод. Говорити одне й те саме, повторювати щось кілька або багато разів.
– Він усім це саме торочить, а ти його, Романе, не дуже слухай та свій розум май, – обізвався один староста (І. Нечуй-Левицький);
Я тобі сто разів торочила (Сл. Б. Грінченка);
– Та всі ви мені дорогі .. – Всі та не всі, – торочила своє Галина (Ю. Збанацький);
// Говорити комусь про що-небудь (завжди, постійно).
Користолюбець щохвилини Торочить про свої права, А от про те, що сам повинен Зробити людям – забува (С. Воскрекасенко);
Справді! Як поводить себе оцей Віктор. Вона б хотіла з ним поговорити щиро, а він торочить про електрику (П. Автомонов).
2. зневажл. Говорити нісенітниці, вести несерйозну, пусту розмову; базікати.
[Настя:] Та отямся-бо, кумо! Що ти торочиш? (І. Франко);
– Що оце ви торочите! Оце б то я, стар [старший] чоловік, занапастив молодий вік дівочий! (Ганна Барвінок);
В лікареві, що схилився до хворого, нічого не зосталося від того балакуна, який п'ять хвилин тому торочив абищо, не думаючи (Ю. Шовкопляс).
Значення в інших словниках
- торочити — Рвати [I] Словник з творів Івана Франка
- торочити — торо́чити дієслово недоконаного виду верзти торочи́ти дієслово недоконаного виду обрублювати, обв'язувати Орфографічний словник української мови
- торочити — див. ТОВКМАЧИТИ; ЗН. базікати, патякати, варнякати. Словник синонімів Караванського
- торочити — див. говорити Словник синонімів Вусика
- торочити — I [торочиетие] -чу, -чиеш; нак. -оч, -очтеи (верзти) II [торочитие] -роучу, -очиеш; нак. -очи, -роуч'іт' (обрублювати, обв'язувати) Орфоепічний словник української мови
- торочити — I тороч`ити-очу, -очиш, недок., перех. 1》 Висмикувати, витягати нитки з країв тканини, роблячи торочки. 2》 Обшивати облямівкою краї одягу, портьєр і т. ін. для оздоби; оторочувати. II тор`очити-чу, -чиш, недок., перех., розм. 1》 також без додатка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- торочити — ВЕРЗТИ́ розм. (говорити, розповідати щось нерозумне, беззмістовне), ПЛЕСТИ́ розм., МОЛО́ТИ розм., ЛЯ́ПАТИ розм., ПЛЕСКА́ТИ розм., ВАРНЯ́КАТИ зневажл., ПАТЯ́КАТИ зневажл., ТОРО́ЧИТИ зневажл., ВЕРЗЯ́КАТИ зневажл., НЕСТИ́ розм. рідко. — Док. Словник синонімів української мови
- торочити — Торочи́ти, -рочу́, -ро́чиш, -ро́чать; торочи́, -чі́ть. Торочи́ти рушники́ торо́чити, -ро́чу, -ро́чиш, -ро́чать; торо́ч, -ро́чте. Дурни́й дурне́ й торо́чить Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- торочити — ТОРО́ЧИТИ, чу, чиш, недок., перех., розм. 1. також без додатка. Говорити одне й те саме, повторювати щось кілька або багато разів. — Він усім це саме торочить, а ти його, Романе, не дуже слухай та свій розум май, — обізвався один староста (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
- торочити — Торочити, -чу, -чиш гл. Обшивать бахромой. В сусідоньки я була, рушнички торочила. Грин. III. 197. --------------- Торочити, -чу, -чиш гл. Говорить одно и то-же, твердить, говорить вздоръ. Я тобі сто разів торочила. Г. Барв. 506. Дурний дурне й торочить. Ном. № 6165. Словник української мови Грінченка