1. Словник синонімів Караванського

торочити

див. ТОВКМАЧИТИ; ЗН. базікати, патякати, варнякати.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. торочити — Рвати [I] Словник з творів Івана Франка
  2. торочити — торо́чити дієслово недоконаного виду верзти торочи́ти дієслово недоконаного виду обрублювати, обв'язувати Орфографічний словник української мови
  3. торочити — див. говорити Словник синонімів Вусика
  4. торочити — I [торочиетие] -чу, -чиеш; нак. -оч, -очтеи (верзти) II [торочитие] -роучу, -очиеш; нак. -очи, -роуч'іт' (обрублювати, обв'язувати) Орфоепічний словник української мови
  5. торочити — ТОРОЧИ́ТИ, очу́, о́чиш, недок., що. 1. Висмикувати, витягати нитки з країв тканини, роблячи торочки. В сусідоньки я була, Рушнички торочила (з народної пісні); – Ну, чого розсілася?.. Збирай зо стола та поможи Ярині рушники торочити (Леся Українка). Словник української мови у 20 томах
  6. торочити — I тороч`ити-очу, -очиш, недок., перех. 1》 Висмикувати, витягати нитки з країв тканини, роблячи торочки. 2》 Обшивати облямівкою краї одягу, портьєр і т. ін. для оздоби; оторочувати. II тор`очити-чу, -чиш, недок., перех., розм. 1》 також без додатка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. торочити — ВЕРЗТИ́ розм. (говорити, розповідати щось нерозумне, беззмістовне), ПЛЕСТИ́ розм., МОЛО́ТИ розм., ЛЯ́ПАТИ розм., ПЛЕСКА́ТИ розм., ВАРНЯ́КАТИ зневажл., ПАТЯ́КАТИ зневажл., ТОРО́ЧИТИ зневажл., ВЕРЗЯ́КАТИ зневажл., НЕСТИ́ розм. рідко. — Док. Словник синонімів української мови
  8. торочити — Торочи́ти, -рочу́, -ро́чиш, -ро́чать; торочи́, -чі́ть. Торочи́ти рушники́ торо́чити, -ро́чу, -ро́чиш, -ро́чать; торо́ч, -ро́чте. Дурни́й дурне́ й торо́чить Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. торочити — ТОРО́ЧИТИ, чу, чиш, недок., перех., розм. 1. також без додатка. Говорити одне й те саме, повторювати щось кілька або багато разів. — Він усім це саме торочить, а ти його, Романе, не дуже слухай та свій розум май, — обізвався один староста (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  10. торочити — Торочити, -чу, -чиш гл. Обшивать бахромой. В сусідоньки я була, рушнички торочила. Грин. III. 197. --------------- Торочити, -чу, -чиш гл. Говорить одно и то-же, твердить, говорить вздоръ. Я тобі сто разів торочила. Г. Барв. 506. Дурний дурне й торочить. Ном. № 6165. Словник української мови Грінченка