точильний
ТОЧИ́ЛЬНИЙ, а, е.
Признач. для гостріння різальних і колючих інструментів; гострильний.
Над зрубом, в насипу Кургана, виявлено сліди багаття, череп бика, посудину і точильний камінь (з наук. літ.);
// Признач. для виготовлення чого-небудь точінням.
Точильний верстат.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- точильний — точи́льний прикметник Орфографічний словник української мови
- точильний — [точил'нией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- точильний — -а, -е. Признач. для гостріння різальних і колючих інструментів; гострильний. || Признач. для виготовлення чого-небудь точінням. Точильний верстат. Великий тлумачний словник сучасної мови
- точильний — Точи́льний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- точильний — ТОЧИ́ЛЬНИЙ, а, е. Признач. для гостріння різальних і колючих інструментів; гострильний. Над зрубом, в насипу Кургана, виявлено сліди багаття, череп бика, посудину і точильний камінь (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 98); // Признач. для виготовлення чого-небудь точінням. Точильний верстат. Словник української мови в 11 томах