1. Словник української мови в 11 томах

точильний

ТОЧИ́ЛЬНИЙ, а, е. Признач. для гостріння різальних і колючих інструментів; гострильний.

Над зрубом, в насипу Кургана, виявлено сліди багаття, череп бика, посудину і точильний камінь (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 98);

// Признач. для виготовлення чого-небудь точінням.

Точильний верстат.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. точильний — точи́льний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. точильний — [точил'нией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  3. точильний — ТОЧИ́ЛЬНИЙ, а, е. Признач. для гостріння різальних і колючих інструментів; гострильний. Над зрубом, в насипу Кургана, виявлено сліди багаття, череп бика, посудину і точильний камінь (з наук. літ.); // Признач. для виготовлення чого-небудь точінням. Точильний верстат. Словник української мови у 20 томах
  4. точильний — -а, -е. Признач. для гостріння різальних і колючих інструментів; гострильний. || Признач. для виготовлення чого-небудь точінням. Точильний верстат. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. точильний — Точи́льний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)