точило
ТОЧИ́ЛО, а, с. Камінний або наждачний круг, а також наждачний верстат, за допомогою яких гострять різальні й колючі інструменти.
Під кузнею в невеличкім піддашку обік точила стоїть пара возових коліс, які принесено до ковання [кування] (Фр., IV, 1950, 188);
Проти кузні — добре утоптаний майданчик. На нім — кілька возів, перевернутих вверх колесами, точило, діжка з водою, конов’язь (Кол., Терен.., 1959, 18);
Корисно продемонструвати учням характер іскроутворення при обточуванні на точилі сталей різних марок (Метод. викл. фрез. спр., 1958, 38);
*У порівн. На зоряне небо виплив місяць і станув [став] срібним точилом (Коб., III, 1956, 460).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- точило — точи́ло іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- точило — ТОЧИ́ЛО, а, с. Камінний або наждачний круг, а також наждачний верстат, за допомогою яких гострять різальні й колючі інструменти. Під кузнею в невеличкім піддашку обік точила стоїть пара возових коліс, які принесено до ковання [кування] (І. Словник української мови у 20 томах
- точило — -а, с. Камінний або наждачний круг, а також наждачний верстат, за допомогою якого гострять різальні й колючі інструменти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- точило — точи́ти кров з се́рця чийого. Завдавати комусь душевного болю, страждань. (Рябина:) Пане писарю, не точи ти послідньої (останньої) крови (крові) з мого серця! (І. Франко). кров точи́ло з се́рця, безос. Фразеологічний словник української мови