точильник
ТОЧИ́ЛЬНИК, а, ч.
1. Той, хто займається гострінням різальних інструментів; гострильник.
Мічурін ішов містом і вигукував деренчливим голосом, наслідуючи точильників ножів (Довж., І, 1958, 440);
У правому заглибі корми точильник гострив ножі, а трохи збоку від нього сиділа група комсомолят (Епік, Тв., 1958, 300);
// Робітник, що виготовляє що-небудь точінням.
2. Жук, шкідник деревини́.
Столярні вироби й кімнатні меблі пошкоджуються личинкою жучка — меблевого точильника (Стол.-буд. справа, 1957, 52).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- точильник — точи́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- точильник — ТОЧИ́ЛЬНИК, а, ч. 1. Той, хто займається гострінням різальних інструментів; гострильник. Мічурін ішов містом і вигукував деренчливим голосом, наслідуючи точильників ножів (О. Довженко); У правому заглибі корми точильник гострив ножі (Г. Словник української мови у 20 томах
- точильник — -а, ч. 1》 Той, хто займається гострінням різальних інструментів; гострильник. || Робітник, що виготовляє що-небудь точінням. 2》 Жук, шкідник деревини. Великий тлумачний словник сучасної мови
- точильник — ША́ШІЛЬ (жук, який точить деревину, борошно тощо), ЧЕРВОТО́КА, ТОЧИ́ЛЬНИК. В душі.. якесь неспокійне відчуття точило її, як точить деревину шашіль (А. Шиян); Мебльовий точильник. Словник синонімів української мови