травиця
ТРАВИ́ЦЯ, і, ж.
Зменш.-пестл. до трава́.
Чи я в полі не травиця була, Чи я в полі не зелена росла? Взяли ж мене покосили І на сіно посушили! (з народної пісні);
Молода травиця пробилася з-під землі й вкрила, ніби щіткою, долини, яри, поля та гори (Л. Яновська);
На втоптаній травиці сидів глухий чоловік і, обхопивши руками коліна та схиливши на них голову, спав чи дрімав (Олесь Досвітній);
* У порівн. – Ви не сердитесь? – Ні, – тихо, мов травиця прошелестіла, промовила Галя (Панас Мирний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- травиця — трави́ця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- травиця — див. трава Словник синонімів Вусика
- травиця — -і, ж. Зменш.-пестл. до трава. Великий тлумачний словник сучасної мови
- травиця — ТРАВИ́ЦЯ, і, ж. Зменш.-пестл. до трава́. Чи я в полі не травиця була, Чи я в полі не зелена росла? Взяли ж мене покосили І на сіно посушили! (Нар. Словник української мови в 11 томах
- травиця — Травиця, -ці, травиченька, травичка, -ки ж. ум. отъ трава. Словник української мови Грінченка