трагічний
ТРАГІ́ЧНИЙ, а, е.
1. Стос. до трагедії (у 1 знач.).
Трагічна п'єса; Трагічний жанр; Трагічний актор;
// Який лежить в основі трагедії, становить її суть.
Трагічний конфлікт;
// у знач. ім. трагі́чне, ного, с. Те, що лежить в основі трагедії, становить її суть.
Читайте все підряд – там так переплелось Трагічне й радісне з сатирою їдкою (В. Еллан-Блакитний);
Драматичне, як і трагічне, виникає .. внаслідок конфлікту між ідеалом (носієм, поборником його) й обставинами (з наук. літ.).
2. Власт. виконавцям трагедії, трагікам; здатний виражати сильні почуття, пристрасті.
Трагічний талант;
// Розрахований на ефект; удаваний, штучний, театральний.
– Як підете туди, між мій народ, розкажіть, якою ви бачили його королеву, – тут її величність показала трагічним жестом на свої стоптані черевики і подерту сукню (Леся Українка);
Трагічна поза;
Трагічні інтонації.
3. Який призводить до великого горя, нещастя, смерті; страшний, катастрофічний.
Потім усе пережите немов захльоснуло її спогад про трагічне повстання, спровоковане ділками підступного Лондона, і жертвенний подвиг обманутих і наперед приречених людей (С. Журахович);
Той [із в'язнів] розповідав історію свого життя, той пригадував якийсь смішний або трагічний випадок (Ю. Збанацький);
Трагічна помилка;
// Який закінчиться смертю.
Він добре знав, що кораблі вже не прийдуть, і трагічна доля решток військ, що обороняли Херсонський мис, вирішена (В. Кучер);
// Надто важкий, жахливий, безвихідний.
Анрі-Жак розумів, що нещастя підкосило його на самому початку вільного життя, та стан не здавався йому таким трагічним, щоб варто було через нього впадати в розпач (Ю. Яновський);
// Сповнений великого горя; сумний, нещасний.
Життя моє тут досить трагічне (Леся Українка);
Всі ці трагічні оповідання Шевченко не забував. Вони стали тим невичерпним джерелом, з якого до самої смерті черпав він теми для своїх повістей і поем (З. Тулуб);
Сама дійсність примушувала його [В. Стефаника] звертатись переважно до трагічних ситуацій (з навч. літ.);
// Який виражає важкий душевний стан, страждання, свідчить про них.
Потім ти зняла шапочку і обтрясла сніг, від якого твоя чорна коса здавалась посивілою і надавала тобі трагічний вигляд (Леся Українка);
З ними була й Поля Каракута – дівчина первісної вроди, з двома довгими русими косами і трагічними очима (Ю. Смолич);
Трагічний голос.
Значення в інших словниках
- трагічний — трагі́чний прикметник Орфографічний словник української мови
- трагічний — ТРАГІЧНИЙ – ТРАГЕДІЙНИЙ Трагічний. Який стосується трагедії – загальнонародного чи особистого великого горя, нещастя, спричиненого гострим непримиренним конфліктом, нещасним випадком; який виражає тяжкий душевний стан тощо; рідше також... Літературне слововживання
- трагічний — (- долю) нещасливий, безщасний, безталанний; (кінець) жахливий, страхітливий, с. смертельний; (- помітку) непоправний, фатальний; (стан) безнадійний, безвихідний; (мотив) жалобний, похоронний, слізний; (жест) трагедійний. Словник синонімів Караванського
- трагічний — трагі́чний (грец. τραγικός) страшний, вражаючий, повний страждань. Словник іншомовних слів Мельничука
- трагічний — -а, -е. 1》 Стос. до трагедії (у 1 знач.). Трагічний жанр. || Який лежить в основі трагедії, становить її суть. Трагічний конфлікт. || у знач. ім. трагічне, -ного, с. Те, що лежить в основі трагедії, становить її суть. 2》 Власт. Великий тлумачний словник сучасної мови
- трагічний — ТРАГІ́ЧНИЙ (який призводить до великого горя, нещастя, смерті), КАТАСТРОФІ́ЧНИЙ. (Пан Маркел:) А все ж таки уваги варте, яка трагічна судилася доля цьому розбійникові (С. Словник синонімів української мови
- трагічний — Трагі́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- трагічний — ТРАГІ́ЧНИЙ, а, е. 1. Стос. до трагедії (у 1 знач.). Трагічна п’єса; Трагічний жанр; Трагічний актор; // Який лежить в основі трагедії, становить її суть. Трагічний конфлікт; // у знач. iм. трагі́чне, ного... Словник української мови в 11 томах