традиція

ТРАДИ́ЦІЯ, ї, ж.

1. Досвід, звичаї, погляди, смаки, норми поведінки і т. ін., що склалися історично й передаються з покоління в покоління.

Та хата й справді була колись школою, але вже давно в тій хаті ніхто не вчився й вона звалась школою по давній на Україні традиції (І. Нечуй-Левицький);

Хоч у нашій родині все жили українські традиції, та національна свідомість прийшла до мене аж на 12 році життя (М. Коцюбинський);

За давньою традицією, яка збереглася ще в селах, – називав [син] батька та матір на “ви” (М. Зарудний);

Народний русинізм можна зрозуміти, він має своє глибоке коріння у народній свідомості, береже історичні традиції предків, рятує від забуття і знищення пам'ятки культури, але він не має нічого спільного із русинізмом політичним (з наук. літ.);

// Передача досвіду, звичаїв, культурних надбань із покоління в покоління.

Традиція – неодмінний закон спадкоємності, без якої не може бути розвитку культури (з наук. літ.).

2. перев., мн., чого. Звичайна, прийнята норма, манера поведінки, усталені погляди, переконання когось.

Не все чоловіка можна судити по його вчинках, бо не раз чоловік робить не одно проти своєї волі, повинуючися законам, традиції, силі моменту (Б. Лепкий);

– Традиції гостинності, які свято шанує народ, .. не дозволяють мені відмовити вам (Ю. Смолич);

За Байдою пролягло піввіку. По Україні лунають пісні про його геройські діла і смерть за рідний край, за його волю. Байда лишив традиції честі і любові до батьківщини (Іван Ле);

// кого, чого. Ідейні засади та стилістичні особливості творчості письменника, художника тощо.

У своїй драматургічній діяльності Карпенко-Карий продовжував традиції творчості Котляревського й особливо Шевченка (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. традиція — тради́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. традиція — Узвичаєння, узвичаєність, неписаний закон, звичай; ПОБ. звичка, друга натура; (традиційне правило) умовність, формальність, форма. Словник синонімів Караванського
  3. традиція — (від лат. traditio — передача) традиційна передача від одного покоління до іншого форм діяльності та спілкування, а також супутніх їм звичаїв, правил, уявлень, цінностей Словник іншомовних соціокультурних термінів
  4. традиція — У своєму буквальному смислі слово «традиція» охоплює все те в нашій культурі, що було успадковано і передано нам з минулого. У цьому всеосяжному смислі тільки нетрадиційна для культури річ є явно новою чи вочевидь недовговічною... Енциклопедія політичної думки
  5. традиція — Звичай Словник чужослів Павло Штепа
  6. традиція — тради́ція (лат. traditio – передача) 1. Форма передачі соціального досвіду; ідеї, звичаї, норми, що передаються з покоління в покоління. 2. Звичайна норма, манера чого-небудь. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. традиція — -ї, ж. 1》 Досвід, звичаї, погляди, смаки, норми поведінки і т. ін., що склалися історично й передаються з покоління в покоління. || Передача досвіду, звичаїв, культурних надбань із покоління в покоління. 2》 перев. мн., чого. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. традиція — Передача від одного покоління до ін. того, що є суттю культури (звичаї, погляди, вірування, способи мислення і виховання, суспільні норми) і що визнається певною сукупністю людей суспільно важливим для її сучасного і майбутнього. Універсальний словник-енциклопедія
  9. традиція — ТРАДИЦІЯ — поняття, що визначає різноманітні форми впливу минулого на сучасне й майбутнє. Вирізняють, зокрема, соціокультурні форми традиції — звичай, стереотип, ритуал, обряд, які притаманні суспільним стосункам від часів виникнення суспільства. Філософський енциклопедичний словник
  10. традиція — ЗВИ́ЧАЙ (загальноприйнятий порядок, правила, які здавна існують у житті, побуті якогось народу, колективу, сім'ї і т. ін. і передаються наступним поколінням), ТРАДИ́ЦІЯ, ЗАВО́Д (ЗАВІ́Д) розм., НО́РОВ розм., ПОВЕДЕ́НЦІЯ розм., ЗАВЕДЕ́НЦІЯ жарт. Словник синонімів української мови
  11. традиція — Тради́ція, -ції, -цією; -ди́ції, -ди́цій Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. традиція — ТРАДИ́ЦІЯ, ї, ж. 1. Досвід, звичаї, погляди, смаки, норми поведінки і т. ін., що склалися історично й передаються з покоління в покоління. Словник української мови в 11 томах
  13. традиція — рос. традиция історично складені, що передаються від покоління до покоління усталені морально-етичні звичаї, обряди, суспільні настанови, ідеї, цінності, норми поведінки; елементи соціально-культурного наслідування... Eкономічна енциклопедія
  14. традиція — (лат. — оповідання) Використання історичного досвіду в архітектурі і образотворчому мистецтві сучасниками і наступними поколіннями. Архітектура і монументальне мистецтво