1. Словник української мови у 20 томах

трелювальник

ТРЕЛЮВА́ЛЬНИК, а, ч.

1. Робітник, що займається трелюванням.

2. Машина, за допомогою якої здійснюють трелювання.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. трелювальник — трелюва́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. трелювальник — -а, ч. 1》 Робітник, що займається трелюванням. 2》 Машина, трактор за допомогою якого здійснюють трелювання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. трелювальник — ТРЕЛЮВА́ЛЬНИК, а, ч. 1. Робітник, що займається трелюванням. 2. Машина, за допомогою якої здійснюють трелювання. Радомишльський машинобудівний завод імені Жовтневої революції освоїв випуск нового потужного трелювальника лісу... Словник української мови в 11 томах