1. Словник української мови в 11 томах

трелювальник

ТРЕЛЮВА́ЛЬНИК, а, ч.

1. Робітник, що займається трелюванням.

2. Машина, за допомогою якої здійснюють трелювання.

Радомишльський машинобудівний завод імені Жовтневої революції освоїв випуск нового потужного трелювальника лісу, який зможе одночасно транспортувати майже вісім кубометрів деревини (Роб. газ., 24.III 1966, 2).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. трелювальник — трелюва́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. трелювальник — ТРЕЛЮВА́ЛЬНИК, а, ч. 1. Робітник, що займається трелюванням. 2. Машина, за допомогою якої здійснюють трелювання. Словник української мови у 20 томах
  3. трелювальник — -а, ч. 1》 Робітник, що займається трелюванням. 2》 Машина, трактор за допомогою якого здійснюють трелювання. Великий тлумачний словник сучасної мови