тремтіти

ТРЕМТІ́ТИ, мчу́, мти́ш, недок.

1. Трястися від холоду, страху, слабості, хвилювання тощо; дрижати (у 1 знач.).

– Не раз як почне оповідати [дід] увечері, та ми аж тремтимо зо страху (І. Франко);

Руки і ноги тремтіли у неї од слабості, проте вона уперто намагалася злізти з ліжка (С. Васильченко);

Вибігає Любуша. Вона напівроздягнена, з накинутою на плечі великою хусткою. Вся тремтить від холоду й ляку (І. Кочерга);

Ступакова аж тремтіла від обурення. Ще ніколи досі Сиволап не був їй такий гидкий, як зараз (Д. Ткач);

У Шевченка тремтіли руки від хвилювання, коли він розривав конверти (З. Тулуб);

Багачі обступили Мазуренка, а бідні Титаренка. І тільки дивились одні на одних. А від ненависті тремтіли (Мирослав Ірчан);

// чим.

Солоха пішла, тремтячи усім тілом, вона боялася, щоб її не били (Панас Мирний).

2. перев. 3 ос. Трястися, коливатися, хитатися від чого-небудь.

Як на осиці лист, тремтить млинок од хвилі (Є. Гребінка);

Грім – аж земля тремтить – і гупає і наводить страх на душу, обіймає холодом серце (Панас Мирний);

Тихий вітерець подихає без шуму, Листя на яблунях спить, Тільки ялина думає думу, Тільки осика стиха тремтить (Дніпрова Чайка);

На вікнах тремтіли тонкі білі фіранки (О. Копиленко);

* Образно. Колись було – і в мені кров кипіла, Тремтіли нерви, наче струни в грі..! (І. Франко);

// Мигтіти, мерехтіти (про світло, вогонь і т. ін.).

Зорі тремтять в нічній прохолоді (М. Коцюбинський);

Тремтить якийсь вогник здалека (Леся Українка);

// Коливатися, дрижати (про нагріте повітря).

Від спеки тремтить голубе повітря (О. Корнійчук);

// Переривчасто, нерівно звучати.

Голос його тремтів; лице горіло; очі світили радістю (Панас Мирний);

// перен. Виражатись, виявлятись у чомусь, на чомусь і т. ін. (про почуття, переживання).

Безмовне горе тремтіло в її очах і в міцно зціплених устах (О. Довженко);

// перен. Буяти, вирувати.

Молода сила тремтить і пориває з кожної жилки стебла; клекотить в соках надія й те велике жадання, що його звати – плодючість (М. Коцюбинський);

// перен. Ледве помітно проявлятися; тліти.

А ми ще все спимо, і міцно так нам спиться... Чи шкода нам себе будить? Чи досить нам того, як часом нам присниться, Що в нас іще життя тремтить? (В. Самійленко).

3. перен. Відчувати страх, боязнь перед ким-, чим-небудь, боятися, побоюватися когось, чогось.

Один Комарик молодий Розхвастався перед старими: “Он, – каже, – як розтягся біс рудий [Лев]!.. Аж сміх бере, як подивлюся, Що перед ним усяка твар тремтить” (Л. Глібов);

Сила й міць поезії Шевченка така, що перед нею .. тремтять, жахаються наші вороги (П. Тичина);

Він пригортає до себе найдорожче, що є в нього, і тремтить, боїться, що зараз воно піде від нього (М. Стельмах);

Не раз у чварі злій великий Рим тремтів Перед арапською [арабською], дакійською ордою (М. Зеров);

// за кого – що. Турбуватися, переживати за себе, за чиюсь долю, чиєсь життя.

– Я ще й досі в непевності тремчу за долю свою... (М. Коцюбинський);

[Жірондист:] Нехай би кидали [хвилі] мене та розбивали об гострі скелі, гуркотом валів глушили б голос мій .. – змагався б я, боровся, поривався, тремтів би за життя своє хвилеве, але я жив би (Леся Українка);

– Справді, ти тільки пригадай, тату: як вона [мати] все життя тремтіла за Гришу і за мене (А. Головко);

// над ким. Оберігати, стерегти когось від неприємностей, лиха, хвороб; побиватися за кимось.

З дочкою відтепер бувала лише по неділях та під час канікул, не дуже турбуючись за неї в розлуці, бо знала, як баба тремтить над нею (А. Головко);

Невже-таки не знайде він десь роботи? Коли не буде її в економії, то, може, щось трапиться в цукроварні .. Одне лише погано: мати буде тяжко журитися. Все тремтить над ним, наче над маленьким (М. Стельмах);

// над чим. Боятися втратити щось.

– Ну і в'їдлива ж ти, сестро. Тремтиш над тим карбованцем, ніби в жнива, в гарячу пору, породила його. Сказав пришлю, то й пришлю! (М. Стельмах);

// над чим. Ощадливо витрачати, споживати щось; скупитися.

– Сідай, Гнате, повечеряємо! – подає парубкові маслакувату руку. – Засвіти, Горпино, якогось мигунця. А то кат зна чим капариш, – говорить так, начебто не він, а дружина так тремтить над гасом (М. Стельмах);

// за ким. Бути дуже прив'язаним до когось, любити когось; бажати постійно бути з кимось.

Він мало не як дівчина любив свого Тимофія, тягнувся до цього русявого мовчазного красеня .. І Тимофій аж тремтів за Свиридом, але ніде й ніколи .. не перекинувся й словом про це зі своїм другом (М. Стельмах).

4. перев. з част. аж, перен., розм. Дуже хотіти самому зробити що-небудь, взяти участь у чомусь.

– Передай, що за годину її [вогневу точку противника] буде знищено, – наказував Козаков посильному .. Він просто сам ласий був до такого шматка. Він аж тремтів увесь, коли траплявся такий небезпечний випадок, такий “шанс”, де можна було дати волю своїй винахідливості, умінню, хоробрості (О. Гончар);

// Прагнути до чогось, із нетерпінням ждати чогось.

Все ти [Заєць] ховайся та вгору дивись; Тільки ж згадаєш, щоб як задрімати, А над тобою вже беркут повис: Так і тремтить, щоб тебе розідрати! (Я. Щоголів);

[Мокрина:] Упіймала мене [Женя] наодинці, почала розпитувати і прямо аж тремтить у село!.. (М. Кропивницький).

◇ [Аж] жи́жки́ (рідко ві́джилки) трясу́ться (тру́сяться, тремтя́ть, дрижа́ть і т. ін.) / затрясли́ся (затруси́лися, затремті́ли, задрижа́ли і т. ін.) див. жи́жки́;

[Аж] се́рце (душа́) тремти́ть (трепе́че, трепе́щеться) див. се́рце;

Ко́жна жи́лка (жи́лочка) дрижи́ть (гра́є, гово́рить, брини́ть, тремти́ть і т. ін.) / задрижа́ла (загра́ла, заговори́ла, забрині́ла, затремті́ла і т. ін.) див. жи́лка;

(1) Тремті́ти (труси́тися) за свою́ (вла́сну) шку́ру, грубо. – дбати лише про себе, про особисті інтереси, нехтуючи іншими.

Боротьба [з фашизмом] йде не на життя, а на смерть, і чимало вилетить, очевидно, з цього життя недоброго, дурнів і пошляків, які, тремтячи за свою шкуру, разом з тим мріяли поживитися на народному нещасті (О. Довженко);

Умерла людина – поховати її тихенько, зійтись по тому в гурточок, .. посумувати .. і розійтися тихенько по хатах, не тремтячи за власну шкуру (М. Коцюбинський);

– А мені страшнувато, – признався Степан .. – Не подумайте, що за шкуру трушуся .. Страшно не хочеться під бандитську кулю потрапити (М. Стельмах).