трензель
ТРЕ́НЗЕЛЬ, я, ч.
1. Металеві вудила для управління конем за допомогою натискування на язик і кути рота, а також ланцюжок для утримання мундштука в роті коня.
Рудий ситий кінь водить мідними боками, перебирає ногами, випинає дугою лискучу шию, кусає трензеля (Григорій Тютюнник);
І даль не та і ніч не та... Кубані хвиля наліта, А за горбами, за степами Задзвонять коні трензелями, Аж захвилюються жита (Л. Забашта);
// Вуздечка з вудилами.
Назустріч Чернишеві скакав на баскому коні якийсь піхотинець .. Трензелі впали, і кінь уже обірвав їх ногами – метлялись одні обривки (О. Гончар).
2. муз. Те саме, що трику́тник 3.
3. спец. Механізм, що складається з чотирьох циліндричних зубчастих коліс із радіальним переключенням.
У [токарному] верстаті ТС-135 з допомогою одного й того самого механізму трензеля здійснюється реверсування руху ходового гвинта й ходового валика (з навч. літ.).
Значення в інших словниках
- трензель — тре́нзель іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- трензель — див. вуздечка, удила Словник чужослів Павло Штепа
- трензель — тре́нзель (нім. Trense) металеві вудила, використовувані для управління конем. Словник іншомовних слів Мельничука
- трензель — -я, ч. 1》 Металеві вудила для управління конем за допомогою натискування на язик і кути рота, а також ланцюжок для утримання мундштука в роті коня. || Вуздечка з вудилами. 2》 муз. Те саме, що трикутник 3). 3》 спец. Великий тлумачний словник сучасної мови
- трензель — ВУДИ́ЛА мн. (залізні стрижні, прикріплені до ременів вуздечки, якими гнуздають коня), ТРЕ́НЗЕЛЬ, ЦУ́ГЛІ заст.; МУНДШТУ́К (додаткові металеві деталі з підіймальною розпинкою біля піднебіння, за допомогою яких легше правити конем). Словник синонімів української мови
- трензель — Тре́нзель, -зля; тре́нзлі, -лів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- трензель — ТРЕ́НЗЕЛЬ, я, ч. 1. Металеві вудила для управління конем за допомогою натискування на язик і кути рота, а також ланцюжок для утримання мундштука в роті коня. Словник української мови в 11 томах